Вибори у США: наслідки для зовнішньої політики Вашингтона

У США 6 листопада пройшли проміжні вибори, результати яких визначатимуть баланс сил у Вашингтоні на наступні два роки. Це матиме наслідки не лише внутрішні, але й глобальні. Республіканці, які контролювали обидві палати Конгресу США протягом перших двох років президентства Дональда Трампа, не завжди сходилися у поглядах із його адміністрацією. Але що ж станеться тепер, коли демократи взяли під контроль Палату представників?

Протягом останніх двох років президентство Дональда Трампа каламутило зовнішню політику США, тому що він ставив під сумнів давні принципи альянсів та зовнішніх відносин Вашингтона.

Тепер з’явився новий фактор, який знову скаламутить зовнішні зносини США. В результаті проміжних виборів 6 листопада демократи, отримавши контроль над нижньою палатою Конгресу – Палатою представників, – готові більше впливати на зовнішню та внутрішню політику.

Політична система США побудована таким чином, що виконавча влада – тобто Білий дім – домінує у питаннях, пов’язаних із зовнішньою політикою країни.

Проте справа в тому, що саме законодавці у Конгресі мають найбільший вплив у питаннях, пов’язаних із грошима, адже вони контролюють «бюджетні струни» для фінансування війни, дипломатії, розвідувальних операцій тощо.

Демократи в Палаті представників тепер зможуть визначити, які законопроекти можна буде розглядати в палаті, і відіграватимуть більшу роль у встановленні політики витрат та розробці законів.

Це, в свою чергу, може означати і твердіший підхід до Росії, Саудівської Аравії та інших країн.

Але є ще одна річ. Перемога демократів у Палаті представників має противагу – те, що республіканці далі «тримають» Сенат – і результати голосування 6 листопада цей контроль лише посилили.

Як мінімум, за словами наукового співробітника Інституту Брукінгса та колишнього журналіста-міжнародника Марвіна Калба, все це може означати ще більшу плутанину та меншу узгодженість у питаннях зовнішньої політики.

«Буде багато обговорень, іще більше розслідувань та засідань. Але чим більше цього, тим менший шанс на те, що з’являться чітко сформульовані контраргументи чи контрстратегія, які можна було б запропонувати президентові», – сказав він.

Дейвід Вейд, колишній керівник апарату державного секретаря Джона Керрі, заявив напередодні голосування, що демократам доведеться виступити з власним баченням майбутнього.

«Демократам доведеться визначити свою зовнішню політику, щоб пройти крізь складні питання, які включатимуть формулювання альтернативи «трампізму» в усьому світі, але у той самий час відновлюючи зв’язок із виборцями Трампа, які піддаються переконанням та які відчувають себе відсталими від глобалізації», – писав він.

Іян Бонд, який свого часу був британським послом у Росії, в НАТО та займав інші посади в МЗС Великобританії, заявив, що американські проміжні вибори в Європі розглядають як показник того, в який саме бік рухатиметься Вашингтон.

«У Лондоні та Брюсселі прибічники віри у десятилітні трансатлантичні відносини між Європою та Північною Америкою сподіваються, що проміжні вибори створять такий Конгрес, який цінуватиме європейських союзників Америки і певною мірою обмежуватиме здатність президента Трампа підривати трансатлантичне партнерство», – сказав він.

Ось погляди на деякі питання стосовно зовнішньої політики, які можуть змінитися (або не змінитися) в умовах нового складу Конгресу.

Росія і Україна

Перебуваючи під контролем республіканців, обидві палати Конгресу в основному дотримувалися єдиної думки щодо російського питання, яке бере початок у 2014 році, коли Москва анексувала український Крим та почала розпалювати сепаратизм на сході України.

У 2017 році законопроект «Про протидію противникам США шляхом санкцій», відомий за абревіатурою CAATSA, був ухвалений майже одностайно обома палатами Конгресу.

В умовах, коли Палату представників контролюватимуть демократи, така єдність навряд чи зміниться. Конгресмен Еліот Енґел, різкий критик Кремля та захисник переслідуваної російської правозахисної громади, найімовірніше, візьме на себе головування в комітеті з закордонних справ Палати представників.

Інший критик Росії, Адам Сміт, найімовірніше, візьме на себе головування в комітеті з питань збройних сил.

До виборів Сенат уже втратив ключову фігуру, відому своїми зусиллями продовжувати чинити тиск на Москву. Це Боб Коркер, голова комітету з закордонних відносин Сенату, який вирішив піти у відставку.

Чільний республіканець у цьому комітеті, Джим Ріш, як очікують, займе місце Коркера. Його не вважають настільки великим «яструбом» у питаннях політики щодо Росії, як Коркера, або як іншого республіканця, який висловив свою зацікавленість у головуванні, Марко Рубіо. Ріш не з тих, хто кидає виклик Білому дому, у той час як Рубіо кидав виклик на виборах Трампу в 2016 році і може знову балотуватися у 2020 році.

Сенат також втратив одного із найбільш авторитетних голосів щодо питань Росії – Джона Маккейна, який пішов із життя у серпні. На посаді голови комітету з питань збройних сил він також допомагав керувати оборонною політикою Сполучених Штатів, у тому числі в Європі, де Вашингтон проводив повільне нарощування сил та обладнання у відповідь на дії Росії в Україні та інших державах.

Головування у цьому комітеті після смерті Маккейна перейняв Джеймс Інгоф, і він, як очікується, залишиться на цій посаді. Інгоф разом із його колегами-республіканцями голосував на користь CAATSA, щоправда, виступав у цьому питанні і близько не так виразно, як Маккейн.

Деякі демократи у Сенаті, у тому числі Роберт Менендес, який ледве переміг на нинішніх виборах, закликають до посилення тиску на Росію, зокрема, ускладнивши їй розміщення облігацій зовнішньої державної позики.

Тож загалом, якщо зміни у питанні щодо України і будуть, то невеликі. Україна протягом останніх двох років користувалася твердою підтримкою з боку як демократів, так і республіканців.

Демократи у Палаті представників можуть розглядати й фінансування більших поставок зброї Збройним силам України.

Іран

Підхід США до Ірану був досить гострим вже невдовзі після приходу Трампа в Білий дім. Багато республіканців та головних радників Трампа були досить скептично налаштовані щодо підходу президента Барака Обами до Тегерана, включно із угодою про ядерну зброю у 2015 році.

Багато демократів підтримали угоду, згідно з якою провідні світові держави зняли економічні санкції в обмін на те, що Іран обмежить свої ядерні амбіції.

Трамп, у свою чергу, відновив заходи США, які зупинила угода 2015 року, і запровадив «найсуворіші в історії» американські санкції щодо Ірану, як каже його адміністрація.

Із огляду на те, що повноваження запроваджувати економічні та інші санкції належать у першу чергу Білому домові, навіть за контрольованої демократами Палати представників очікується, що Трамп продовжить посилювати тиск на Іран.

Тим не менш, як і в інших питаннях, демократи у Палаті представників зможуть викликати радників Трампа для надання свідчень та пояснення аргументації його адміністрації (причому, можливо, й під присягою) щодо політики, пов’язаної з Іраном.

Конгрес вніс Іран у закон CAATSA, а провідні республіканські сенатори, такі, як Том Коттон, схвалили твердий підхід і наполягали на ще сильніших каральних заходах.

Але інші республіканські сенатори, такі як Ренд Пол і Майк Лі, твердо виступають проти будь-якого фінансування військових заходів, які просувають радники Трампа, налаштовані проти Ірану.

Саудівська Аравія

Іще одне важливе зовнішньополітичне питання – це Саудівська Аравія – найближчий мусульманський союзник Вашингтона на Близькому Сході. Саудівці купують на мільярди доларів американського військового обладнання, при цьому зберігаючи стабільність світових нафтових ринків і нерідко відіграючи закулісну роль у конфліктах на Близькому Сході.

Але відносини зі Сполученими Штатами різко напружилися після вбивства Джамала Хашокджі, саудівського журналіста, який критикував саудівського крон-принца Мухаммада бін Салмана.

Хашокджі, який мав дозвіл на проживання у США, як вважають, убила спеціальна група агентів Саудівської Аравії після того, як той зайшов у саудівське консульство у Стамбулі 2 жовтня. Трамп, у свою чергу, зазнає тиску з боку обох партій, які вимагають вжити заходів проти Ер-Ріяда.

Минулого місяця 20 сенаторів, як демократів, так і республіканців, підписали лист до Білого дому, в якому пропонували запровадити санкції щодо саудівських чиновників, пов’язаних із вбивством журналіста.

Очікуються, що демократи у Палаті представників будуть тиснути на Білий дім у питанні вбивства Хашокджі.

Фактор Мюллера

Тінь, що нависла над адміністрацією Трампа, – це розслідування спеціальним прокурором Робертом Мюллером справи про втручання Росії в президентські вибори США 2016 року, а також про контакти між близьким оточенням Трампа та російськими посадовцями.

На сьогоднішній день команда Мюллера вже має у своєму активі сім визнань вини чи й засуджень, а також подала обвинувальні висновки проти 26 інших осіб та трьох російських компаній.

Деякі республіканці в Палаті представників стверджували, що команда Мюллера упереджено ставиться до Трампа, бо, наприклад, дехто з них міг у минулому жертвувати гроші політичним кандидатам-демократам.

Під проводом конгресмена Майка Конавея республіканці у Палаті представників у березні зупинили розслідування комітету з питань розвідки, заявивши, що між виборчою кампанією Трампа та російськими посадовцями не було ніяких змов. Демократи тоді бойкотували такі висновки.

Цей аспект буде негайно змінений в умовах керівництва демократів у Палаті представників.

Конгресмен Адам Шифф, як очікується, візьме на себе керівництво комітетом із питань розвідки, тож демократи у Палаті представників будуть активно домагатися продовження розслідувань.

Як очікують, перша перевірка готовності тиснути на Трампа з боку і демократів Палати представників, і республіканців Сенату пройде вже впродовж декількох тижнів.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>