Володимир Галян вкладає в село мільйони | Як карантин вплинув на аграріїв

Володимир Галян ще у 90-х відбудував господарство-банкрут до успішної аграрної фірми «Соснівська». За 24 роки він вкладав мільйони не лише в бізнес. Підприємець вважає, що розвиток села — це найкраща інвестиція в майбутнє. Що вже вдалося зробити, він розповів Конотоп.City.

Підприємство було на межі банкрутства

— У 1996 році я став головою колективного сільськогосподарського підприємства «Соснівське». На той момент воно було дуже бідне. Урожай був приблизно тисячу тонн. Для порівняння: зараз з тієї ж землі отримуємо 18-20 тисяч тонн.

Землю не встигали обробляти. Із сараїв виводили худобу, урожай вивозили автомобілями. Працівники навіть крали останнє з підприємства. Зарплату не виплачували вже понад рік. На той час було боргів на шість мільйонів.

На той час ми вирощували з десяток культур: пшеницю, ячмінь, кукурудзу, горох, сою, соняшник, картоплю, буряк. Однак прийшов час сіяти «вигідні» культури й зараз ми здебільшого працюємо з пшеницею, кукурудзою, соняшником, соєю. Їх найпростіше продавати.

У 1999 році за указом президента колективні господарства потрібно було ліквідовувати і робити приватні підприємства. Тоді господарство стало приватною агрофірмою «Соснівська».

«Я б збирав гроші собі в кишеню, але навіщо?»

Навколо було село в жахливому стані: все позаростало та розвалювалося. Перед тим, як відбудовувати його, ми витягували з бідності господарство. Закупили техніку, побудували ангари, сушарки. Зібрали колектив, який зорієнтований на розвиток. Це дало нам фінансову можливість підтримувати село та селян.

Підприємство має три тисячі гектарів. Воно є середнім. Тепер у нас є хороша техніка: комбайни американського та німецького виробництва. Окрім цих трьох гектарів, вони можуть обробити ще три. У нас також є закордонні трактори, які працюють не на повну потужність.

Коли фірма почала працювати стабільно, почав думати, що потрібно людям, щоб вони лишалися в селі та не виїжджали в місто. Звісно, створити умови: дитячі майданчики, місця відпочинку. Потрібно орієнтуватися на дітей, адже вони наше майбутнє.

Конотоп.City

Щоб поставити дитячий майданчик, віддали в село близько двох мільйонів. Там є дитячі каруселі, фонтан, батути та величезна карусель у вигляді корабля. Я б збирав ці гроші собі в кишеню, але навіщо? Так я щодня бачу зі свого вікна, як діти біжать на майданчик та радіють цьому.

Для побудови майданчика довелося розчистити територію, на якій були пустка і звалище сміття. Як і на місці офісу нашої фірми. Його ми побудували за рік. Якщо ви знайдете в області офіс господарства кращий — я дуже здивуюся.

Конотоп.City

Цьогоріч встановимо пішохідний фонтан на майданчику та ще один фонтан біля офісу. Також у наших будівлях поряд з офісом встановимо батути, тенісні корти, більярд, щоб взимку діти перебазувалися сюди. У нас завжди відчинено.

«Конотопська битва була під Соснівкою, а про нас забули»

— До річниці Конотопської битви побудували дорогу в селі. Але не до Соснівки, де була битва, а в Шаповалівку. Мав приїхати тодішній президент Ющенко. Ми були проти цього, тому перекрили дорогу. Зібралася наша фірма, учасники війни та небайдужі. Але все одно про Соснівку успішно забули, коли ставили там меморіал.

Конотоп.City

Коштом держави там поставили капличку, мечі. А в нас пусто, хоча писали багато звернень. Уже немає часу чекати відповіді. Настав час повертати селу славу. Хоч і своїми силами. На в’їзний майданчик до села планую витратити чотири мільйони. Через чотири-п’ять місяців ви не впізнаєте Соснівку.

Також за ці два роки ми відновили меморіал у селі. Там все було обпалене, заросле. На майбутнє є багато ідей, але не все дозволяє робити районний земельний відділ. Зараз судимося за те, щоб просто розчистити територію від заростей.

На карантині роздавали маски та антисептики селянам

— На підприємство карантин ніяк не вплинув. Поле обробляється, сіється. Там немає скупчення людей. Однак, паніка нас не обійшла. Склади масок тепер по всьому офісу.

Також цієї весни ми доробили дитячий майданчик. Були труднощі через карантин. Уже оплатили всі матеріали, але не могли їх привезти й довго чекали. Але таки все зробили: встановили корабель, обладнали доріжку. Чекали дозволу на відкриття.

Взагалі ця весна була повна негативних моментів. Нас хочуть приєднати до Попівки. Але ми хочемо і можемо бути окремо. Не повірите, але ми зараз судимося з Кабінетом Міністрів. Нещодавно наша сільська голова поїхала на зустріч з адвокатами, а потім на суд.

Також нам не вдається збудувати лікарню в селі. Не дають дозволів, але це питання ще відкрите. Хочу дати робочі місця та щоб місцеві не їздили на маршрутках до лікарні. Завдяки таким речам люди захочуть тут лишатися.

Ще в дев’яностих я придбав тут двадцять будинків, щоб поселити в них сім’ї з дітьми. Зараз продовжую схожі акції. Даємо з фірми гроші на догляд за дітьми, які народжуються в селі. До того ж, якщо переїде хтось у Соснівку з однією дитиною — дам 50 тисяч, з двома — 100 тисяч. Я не жартую.

Читайте також: Хочу змінити професію, але боюся. Поради від конотопської коучки та психологині Інни Лисенко

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>