Газопровідна політика дозволяє Путіну продовжити його авантюри

REUTERS

Впродовж минулого року з’являлося все більше передбачень про те, що президента Росії Володимира Путіна чекають серйозні труднощі чи й навіть політичне повалення. Нещодавня стаття в журналі The Economist про «Жахливий тиждень Путіна» стала одним з таких прикладів.

Але біограф російського лідера й кореспондент New York Times Стівен Лі Маєрс переконаний, що «Путін завжди перемагає». Напевне, слово «завжди» використане не справедливо. Адже економіка Росії зросте цього року ледве на 1% через відсутність диверсифікації експорту, потужний відтік капіталу й низький рівень прямого іноземного інвестування під тиском західних санкцій, запроваджених після анексії Криму в 2014 році. Про це на сторінках Globe and Mail пише професор міжнародних відносин The New School в Нью-Йорку Ніна Хрущова.

Читайте такожПутін заявив, що у Росії після розпаду СРСР “залишилися колишні амбіції”

Однак, 61% росіян досі схвалюють роботу Путіна. Більшості демократичних лідерів навіть не снився такий рівень підтримки. Приміром, менше 43% американців підтримують президента Дональда Трампа. Насправді суперечлива й конфліктна політика США щодо Європи, Китаю, Туреччини й інших країн, які стоять за непопулярністю американського лідера, посилити популярність Путіна, вручивши йому низку тактичних перемог.

Приміром, відсутність ефективного втручання США в Сирії штовхнула Туреччину в російські обійми. Зокрема, в жовтні 2015 року американська армія вивела з турецького півдня свої ракети Patriot. Це сталося після того, як Анкара звернулася до союзників по НАТО з тривогою щодо ракетних загроз з сирійської території. В 2017 році США запропонували Туреччині купити американські Patriot, але без передачі технології в їхній основі. Тож турецька сторона домовилася про покупку такої зброї в Росії за мільярди доларів всупереч невдоволення НАТО. Але Анкара добре знає, що саме Москва, а не Вашингтон, формує конфлікт в Сирії й буде грати головну роль у потенційно дохідних зусиллях з відбудови країни. Це робить її значно привабливішим партнером. Також зміцненню відносин Путіна з турецький президентом Раджепом Таїпом Ердоганом сприяє запуск газопроводу «Турецький потік».

Читайте такожПутін після вторгнення в Україну заговорив про необхідність “усунути передумови для глобальної війни”

Росія також запустила великий газопровідний проект з Китаєм, який принесе до 400 мільярдів доларів впродовж наступних 30 років. При цьому, вона веде переговори про ще одну подібну угоду. Тут теж дії адміністрації Трампа, зокрема торговельна війна проти Пекіну, яка може ще довго тривали, створила плідний ґрунт для Путіна. Він, у свою чергу, заявив, що газопроводи виводять двосторонню «стратегічну співпрацю в енергетиці на якісно новий рівень» й підтримують прогрес в досягненні мети, яку вони встановили разом з лідером Китаю Си Цзиньпіном. Вона полягає в нарощенні двосторонньої торгівлі до 200 мільярдів доларів до 2024 року. Саме тоді закінчиться «останній» президентський термін Путіна. Вірогідно, він сподівається, що плоди такої співпраці в достатній мірі зміцнять його позиції, щоб він міг лишатися при владі не залежно від того, буде він обіймати президентське крісло чи ні.

Також страх опинитися під ковпаком у Путіна був однією з причин початку протестів в Україні в 2014 році, які повалили проросійський режим Віктора Януковича. Після цього Росія окупувала Крим й почала війну на Донбасі. З того часу страх опинитися сам-на-сам з Росією став надзвичайно великим. Це не означає, що президент України Володимир Зеленський збирається повернутися під вплив Москви. Нещодавно він домовився про обмін 200 в’язнями війни, яка триває на Донбасі. Це був другий обмін за 2019 рік. Нещодавня угода про транзит газу теж була перемогою України. «Газпром» до того наполягав на тому, щоб продовжити дію домовленостей лише на рік, оскільки в нього вже є перша гілка «Північного потоку» й він розраховує скоро добудувати «Північний потік-2».

Читайте такожGazeta Polska Codziennie: Санкції США можуть надовго заморозити “Північний потік-2″

Але російська сторона на переговорах ослабила свою позицію, напевне сподіваючись, що це дозволить зменшити опір завершенню будівництва «Північного потоку-2». Цей опір включає санкції, включені в оборонний бюджет США на 2020 рік, якими Вашингтон буде карати кожну компанію, яка бере участь в побудові російської «труби».  Російські чиновники сказали, що «Газпром» вже домовляється з іншими підрядниками, готовими завершити роботу над «Північним потоком-2». А прем’єр-міністр Дмитро Медведєв наголосив, що «причин для тривоги немає», зважаючи на домовленості з Україною.

Як й у випадку з Близьким Сходом чи Китаєм, Путін знає, що момент, коли відносини Європи зі США надзвичайно напружені, наступає ідеальна мить для посилення своєї позиції щодо сусіда. У Путіна, напевне, немає переможної довгострокової стратегії для порятунку економіки Росії. Але його газопровідна політика принесла хороші зовнішньополітичні перемоги. Цей підхід може дати йому достатній престиж, щоб можна було продовжувати свою гру.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>