Гроші на старість: збери собі пенсію сам

Чемне сплачування внесків до Пенсійного фонду тепер не може гарантувати українцям забезпеченої старості. Ймовірно, гроші потрібно буде відкладати додатково і задумуватись про пенсію не у 50 років, а значно швидше – у 30, а бажано після 20.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час виступу у Львівській політехніці заявив, що через 15 років Україна не зможе виплачувати пенсії. Все тому, що кількість працездатного населення зменшується.

«Співвідношення буде 1:2 (один працюючий до двох пенсіонерів – ред). Це означає, що податки доведеться вдвічі збільшити, аби компанії і працюючі могли утримувати пенсіонерів на тому рівні, який є сьогодні. А якщо ми хочемо більші виплати, то податки треба ще підвищити. Звичайно, бізнес вже зараз не хоче платити податки, які є тепер. Тому їхнє збільшення – неможливе. Тобто через років 15 майбутнім пенсіонерам ми не зможемо платити пенсії», – сказав Шмигаль.

За словами прем’єр-міністра, це звичайна математика та економічна демографія. Один з виходів із цієї ситуації – запровадження накопичувальної пенсійної системи на додаток до наявної солідарної.

«Кожен із нас має подбати про свою пенсію з молодого віку. Ми будемо створювати накопичувальну пенсійну систему вже з наступного року. Тобто кожен зможе збирати собі пенсію. І в майбутньому матиме якісь невеликі соціальні виплати від держави і кошти, які накопичить», – зазначив Шмигаль.

«Галицький кореспондент» звертався за коментарем до заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Романа Берчака. Він пояснив, що коментувати слова прем’єр-міністра він не може – це некоректно.

«Надіюсь, що не постарію»

Прикарпатка Ірина Федів добре пам’ятає момент, коли задумалась про пенсію вперше. Це було у 20 років, коли її офіційно працевлаштовували. Саме тоді дівчина зрозуміла, що зарплата їй повністю не належить – із державою потрібно ділитись, щоб потім, у далекому майбутньому, мати забезпечену старість.

«Але пенсія в юному віці здається чимось ефемерним і далеким, мабуть, тому, що молоді люди живуть одним днем…» – міркує Ірина.

Зараз їй зовсім не хочеться вірити в майбутнє, де вона і її покоління будуть звичайним відпрацьованим матеріалом без будь-яких гарантій від держави на забезпечену старість. Та дівчина зауважує, що заява представників влади про можливу неспроможність виплачувати пенсії у майбутньому – очікувана.

«Я все ще надіюсь, що не постарію, бо інших варіантів для нашого покоління не залишається. В інших країнах вже давно ввели різні накопичувальні пенсійні системи, але не в нас. Та будьмо реалістами, з українськими зарплатами це зробити важко. Та й у нас немає фінансової культури, ніхто нас не вчив правильно розпоряджатись грошима. Ми думаємо, що держава про нас подбає. Привіт, СРСР!» – говорить вона.

Наразі кожен працівник в країні, із зарплати якого здійснюють відрахування, утримує пенсіонерів і при цьому собі на пенсію не заощаджує. Коли ж запровадять накопичувальну систему, то доведеться і когось утримувати, і відкладати частину зарплати на своє примарне безпечне майбутнє. Водночас перестати сплачувати податок, на думку Ірини, не вихід, бо тоді Україну чекає пенсійний колапс.

«Тому я відчуваю себе заручницею у рідній країні. Нам просто нічого не залишається, як змиритись і платити. За інших реалій я б не платила, і це було б чесно», – каже дівчина.

Вона розуміє: хто у майбутньому хоче отримувати пенсію, той мусить заробити на неї сам. Інших перспектив немає. Тому дівчина каже, що вже зараз треба думати про грамотний вибір фінансової установи, де можна накопичувати кошти на старість. Бо зберігати гроші в матраці – така собі ідея: як не міль, то інфляція їх знищить. Хоча є інший варіант – таки довіритись державі…

«Все, що я плачу, не повернуть»

Іванофранківець Володимир Шпег не може зрозуміти, чому сьогодні він платить пенсійний податок, щомісяця з його зарплати стягують понад дві тисячі гривень, але для нього потім коштів не буде. 

«Ми зараз забезпечуємо пенсіонерів. А вийде так, що все, що я плачу, мені ніхто не поверне потім. Тобто виходить, що я себе нічим не страхую. Люди, які зараз сплачують внески, у майбутньому залишаться без грошей», – каже франківець.

Він зауважує, якщо вже на те пішло, то він готовий відкрити рахунок у банку і щомісяця туди перераховувати якийсь відсоток від своєї зарплати. Цим він може забезпечити себе у старості, коли вийде на пенсію.

«Вихід з ситуації – вже з нового року переходити на систему, коли люди сплачують податок на своє майбутнє. Але тих осіб, які вже вийшли на пенсію, тепер має утримувати держава з бюджету або, наприклад, депутати. Треба ж враховувати, що ці люди колись пенсійний податок також платили. Тому саме держава має їх забезпечувати, а не українці. Ми ж маємо працювати на свою старість», – зазначає Володимир Шпег.

«Треба системно заощаджувати»

Тренерка фінансового успіху Олександра Грудзевич наголошує, що накопичувати гроші на пенсію однозначно доведеться, оскільки виплати від держави якщо й будуть, то невідомо, на що їх вистачить. Вона припускає, що належить до того покоління, у якого пенсія, ймовірно, буде мізерною. Тому є один варіант – заощаджувати.

«Люди часто чекають, коли прийдуть великі гроші і тоді з ними будуть щось робити. Так не працює. Треба просто системно заощаджувати щомісяця якусь конкретну суму чи відсоток від доходу», – зазначає тренерка фінансового успіху.

Олександра збирає на свою пенсію вже десять років. Каже, що почала досить пізно – у віці 30-31 року. Були у неї періоди, коли вдавалось більше заощаджувати або менше. Але головне, вона постійно працює в цьому напрямку.

Інструментів для збирання коштів є багато. Однак точно не варто ховати гроші собі під подушку, адже є така річ, як інфляція. І від неї не сховаються навіть долари. Саме тому кошти мають бути розміщені хоча б на депозитах. Але є й інші методи зберігати заощадження: вкладати їх у нерухомість, бізнес, цінні папери тощо.

«Починати у будь-якому випадку треба з депозитів. Заощаджуючи, варто розуміти, для чого ми це робимо. Мають бути окремі кошти з призначенням «на пенсію». Суму треба відкладати, коли тільки отримали доходи, а не з того, що залишилось», – радить тренерка фінансового успіху.

А ще важливою є диверсифікація, тобто депозити повинні бути у декількох банках, навіть у різній валюті. За можливості заощадження можна зберігати й у інших країнах. Тим паче, що українці вже два роки мають право інвестувати кошти за кордон.

«Нічого нового»

Економіст Сергій Васильченко зауважує: Денис Шмигаль насправді не сказав нічого нового. Ще у 2018 році співвідношення працездатного населення до пенсіонерів було 1:1. Сьогодні ж ситуація ще ускладнилась. Деякі аналітики кажуть, що навіть не за 15, а за п’ять років ми постанемо перед проблемою, коли не буде з чого виплачувати пенсії.

«В Україні працює тільки перший рівень пенсійної системи. А загалом їх три. Виходить, що у нас пенсійна система працює з одним мотором, а у інших – з трьома. А ми дивуємось, чому так поволі їздимо», – каже економіст.

За його словами, солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування забезпечує пенсіями тільки мінімально у будь-якій країні світу.

«Є система другого рівня – накопичувальна. Вона також загальна та державна. В Україні довго говорили, що її необхідно запроваджувати, але ніхто цього не робив. Вона ж обов’язкова. А відповідно, підприємці, роботодавці, державні установи мали б забирати з вашої зарплати ще частку коштів», – пояснює економіст і додає, що це треба поєднувати із традиційним пенсійним внеском. Тобто це призведе до додаткового навантаження на працівників, тому досі на таке нововведення не наважилися.

Однак, за словами Сергія Васильченка, накопичувальна система краща за солідарну. Кошти, які вдасться зібрати на пенсію, будуть тільки вашими, вони не пропадуть. А якщо з вами щось трапиться, ці гроші отримають спадкоємці.

«Виникає питання, чи погодяться на це підприємці та робітники, які «на руки» отримуватимуть ще менше коштів?» – риторично запитує економіст.

«Економіку обманути неможливо»

Сергій Васильченко зауважує, що крахом Пенсійного фонду і припиненням виплати пенсії лише лякають громадськість. Мовляв, фонд і зараз не виконує своїх функцій у повному обсязі, він частково дотується з державного бюджету. Економіст вважає, що Шмигаль заговорив на цю тему, бо у майбутньому може збільшитись навантаження на держбюджет. А через це доведеться скорочувати інші видатки.

На його думку, є два виходи з такої ситуації. Один підхід стратегічний, а інший – тактичний. Відповідно до першого, треба зробити так, аби кількість робочих місць в Україні була більшою. Тоді повинні зрости й доходи Пенсійного фонду.

«Це не робиться навіть за п’ять років. Хіба реформи у нас підуть дуже швидко, і кількість робочих місць зросте. Але це наразі зі сфери фантастики», – зауважив економіст.

Про другий підхід говорив український прем’єр Денис Шмигаль. Васильченко підозрює, що голова уряду навмисно закинув цю тезу для обговорення, аби підготувати українців до реформи.

«З 1 січня 2021 року нам обіцяють запровадити другий рівень загальнодержавної системи пенсійного оподаткування. Ймовірно, у результаті реформи планують, аби на пенсії брали десь 40% від середньої зарплати. Але точний відсоток і коли закінчиться реформа, ми ще не знаємо», – прогнозує Васильченко.

Він також зауважив, що з 1 квітня 2021 року збільшиться пенсійний вік для жінок до 60 років. Такі кроки уряду можуть сприяти тому, що Пенсійному фонду вистачать коштів на виплати.

Проте Сергій Васильченко, знову ж таки, наголошує, що введення накопичувальної пенсійної системи збільшить податковий тиск на працівників.

«Якщо з 1 січня її запровадять, то вона буде обов’язковою для всіх. Відповідно, із зарплати стягуватимуть ще більше. З іншого боку, це ваші гроші, вони будуть нараховуватись на вашу картку. Але від них доведеться сьогодні відмовитись, аби використовувати на пенсії. Не всіх така перспектива буде влаштовувати», – резюмує економіст.

Він зауважує, таке реформування може мати декілька негативних аспектів. Наприклад, зросте кількість зарплат у конвертах або ж збільшиться кількість звільнень.

Сергій Васильченко наголошує, що економіку обманути неможливо. І один вихід з цієї ситуації – створювати нові робочі місця.

«Буде більше робочих місць – буде більше зарплат, завдяки яким збільшаться пенсійні відрахування. А всі інші фокуси – підняття мінімальної зарплати, збільшення пенсійного віку для жінок – це намагання якось відстрочити і відтягнути проблему. Але це не розв’язання її. Пенсійна реформа не буде успішною, якщо немає росту економіки», – зазначає економіст. 

У США відкладають всі

Франківка Ірина Турко вже багато років живе у Сполучених Штатах Америки. Вона розповідає, що американці починають відкладати гроші на пенсію з 23-25 років. Хтось береться за це пізніше, але у результаті всі все одно відкривають рахунки, наприклад, у Пенсійному фонді 401k(401k – це вид пенсійного фонду, який надає роботодавець або компанія, в якій працює працівник).

«Дехто це робить самостійно й автоматично з кожної зарплати відкладає якийсь відсоток, комусь пропонують це на роботі», – каже іванофранківка.

Сама Ірина ще не почала відкладати собі на пенсію. Планувала розпочати цього року, але саме почалась пандемія коронавірусу. Оскільки ситуація у країні була нестабільною, то вона вирішила почекати ще рік з цим питанням і заодно глянути, яка ситуація буде після виборів.

За словами франківки, податки у США шалені. Навіть з кожного чека знімається відсоток у Пенсійний фонд. Але самі пенсії, як і в Україні, невеликі. Вони залежать від стажу і суми, яку ви колись заробляли.

«Пенсія залежить від того, де ви працювали. Правоохоронці, військові, працівники метро, залізничних станцій отримують дуже хороші виплати, хоча зарплати у них невисокі», – каже Ірина Турко.

А ще для літніх людей у США є певні пільги. Наприклад, після 65 років держава дає жителям країни безкоштовну медичну страховку. А ще є бенефіти на житло. Тобто якщо тобі 65+ і ти винаймаєш квартиру, то ніхто не має права підвищити орендну плату.

Людмила ОЛЕНЮК

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>