Двозначна інфляція і карколомне падіння ліри: як Ердоган "зламав" турецьку економіку

Економіку Туреччини лихоманить. У 2021 році інфляція в країні була особливо високою – 36,08%. Ціни на продукти харчування зросли в середньому на 43,8%, а їхня вартість змінювалась мало не кожного дня. Ліра втратила 44% свої вартості.

На відміну від інших країн, Туреччина вирішила не боротись з інфляцією традиційними методами. Замість підвищення облікової ставки та зменшення грошової маси, центральний банк навпаки – збільшує кількість грошей в обігу, розкручуючи інфляцію до нових висот.

Все це – частина авантюрного плану президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який полягає в тому, щоб здешевити національну валюту та зробити країну привабливою для іноземних інвесторів. 

За задумом Ердогана, коли ліра стає дешевшою відносно долара, турецькі товари дешевшають та є більш конкурентоздатними на іноземних ринках. Очікується, що це дозволить збільшити інвестиції в експортну промисловість, створити нові робочі місця та підвищити заробітні плати.

Через все очільники турецького центрального банку на посаді довго не затримувались, адже не хотіли підтримувати зниження ставок – за останні п’ять років вони змінювались чотири рази.

Центральний банк має бути незалежним від уряду, щоб унеможливити популізм та некомпетентність чиновників. Утім Ердоган стверджує, що турецький центробанк “відкинув класичне розуміння економіки”, і тепер влада використовує регулятора у своїх інтересах.

Логіка дій Ердогана

На початку 2000-х Туреччина пережила чи не найважчу економічну кризу у свої історії. За 2001 рік національна валюта країни відносно долара США знецінилась більш ніж у двічі, а ВВП впав на рекордні за півстоліття 5,75%. Навіть під час криз 1994 та 2008 років ситуація в республіці не була гіршою, ніж тоді.

У 2002 році до влади прийшла Партія справедливості та розвитку, яку за рік до цього заснував Реджеп Таїп Ердоган. Одними з перших кроків нової влади стало введення плаваючого валютного курсу, зняття обмежень на участь іноземного капіталу та забезпечення незалежності центрального банку.

Ці та інші зміни зробили Туреччину привабливою для інвестицій. За період з 2002 по 2012 рік країна залучить 123,8 млрд дол прямих інвестицій – вдесятеро більше, ніж за попереднє десятиліття.

Разом з інвестиціями збільшувались і обсяги економіки. За 12 років ВВП Туреччини зріс майже вп’ятеро.

 

Однак невдовзі економічне диво Туреччини почало гальмувати. У 2015 році ФРС США підняв ключову ставку, а інвестори почали більш скептично ставитись до ризикових активів та поступово зменшили фінансування країн, що розвиваються. Темпи зростання турецької економіки загальмували, а притік іноземного капіталу – зменшився.

А оскільки в структурі боргу Туреччини понад третину займали короткострокові кредити, для повернення яких уряду потрібно було залучати багато коштів, країна потребувала відновлення потоку інвестицій.

У 2017 році Центральний банк Туреччини знизив ставку та запустив потужний механізм стимуляції економіки. Короткостроково план спрацював – ліра стала дешевше, і в країну знову полились долари. Того року ВВП республіки зріс на 7,5%.

Але і це свято тривало недовго – згодом довіра іноземців до Туреччини все одно впала. Сприяли цьому поступове взяття урядом під контроль Центрального банку, відкат реформ та конфлікти зі Сполученими Штатами та Європейським Союзом.

 

Перед коронавірусною кризою турецька економіка вже перебувала під американськими санкціями, потерпала від двозначної інфляції та рекордного за останні 40 років безробіття. Зростання ВВП країни у 2019 році сповільнилось до 0,9%.

Більше радикальних кроків

Свій шанс Туреччина отримала у 2020 році. Пандемія Covid-19 вдарила по промисловості та репутації Китаю. Це була чудова можливість відновити валютні надходження, забравши частину ринку Піднебесної.

І всі умови для цього є. Туреччина знаходиться близько від європейського ринку та має розвинені ланцюги постачань.

Влада вирішила, що прихід інвесторів необхідно додатково стимулювати, а тому центральний банк знову розгорнув політику здешевлення національної валюти. Восени 2021 року ключову ставку знижували чотири рази до рівня 15%.

Великі амбіції не обмежились лише зниженням ставки. Туреччина розгорнула цілий комплекс заходів по спрямованих на залучення у 2021-2023 році прямих іноземних інвестицій.

Зокрема, іноземців приваблюватимуть швидким доступом до інформації, спеціалізованими судами, спрощенням бюрократії та навіть інвестиційними омбудсменами, які вирішуватимуть суперечки з державою.

Перші результати виявились досить обнадійливими. За підсумками 2021 року Ердоган відзвітував про рекордний експорт – 225,4 млрд дол – на 24,6% більше, ніж у докризовому 2019-му році.

Лише за осінь індекс Borsa Istanbul 100 Стамбульської фондової біржі, який складається переважно з акцій компаній-експортерів, зріс одразу на 32%. Дешева валюта зробила турецькі акції історично найдешевшими для іноземних інвесторів, але одночасно – найдорожчими для громадян країни.  

 

Ердоган переконує, що реальні результати його політики країна відчує вже за пів року. Перш за все турецький президент чекає ще більшого зростання експорту, притоку валюти та зниження дефіциту платіжного балансу.

Однак ці цифри – лише короткострокові плоди м’якої монетарної політики Туреччини. У плані Ердогана є низка недоліків, які згодом можуть спричинити тяжкі наслідки для країни. 

Проблем не уникнути

Комплекс заходів зі створення інвестиційного клімату не випадково такий масштабний і розрахований на отримання швидкого результату.

По-перше, вже у 2023 році відбудеться сторічний ювілей Турецької республіки, до якого чинна влада обіцяла досягти значних економічних успіхів. Зокрема, Ердоган обіцяв збільшити експорт до 500 млрд дол, ВВП – до 2 трлн дол, а ВВП на душу населення – до 25 тис дол.

Утім, турецька економіка за показниками відстає від поставлених цілей більш ніж у 2 рази. Тож тепер влада хоче прийняти святкування ювілею хоча б із якимось відчутним прогресом.

По-друге, саме в цей рік відбудуться парламентські та президентські вибори, на яких Ердоган має намір отримати чергову перемогу. Зараз же рейтинг чинного президента падає. З початку пандемії показник підтримки дій глави держави впав з 55% до 38,6%.

Одна з головних проблем плану Ердогана – це імпорт. Через послаблення національної валюти стало значно дорожче купувати товари та сировину з-за кордону. 

Постраждають від цього не лише звичайні люди, які купуватимуть побутову техніку, а й турецькі промислові підприємства. 

За підрахунками професора фінансів лондонського Королівського коледжу Гульчіна Озкана, 70% турецького імпорту – це сировина для заводів.

“Конкурентоспроможність Туреччини на іноземних ринках зросла, але не так, як планувала влада. Все через те, що велика частина орієнтованих на експорт турецьких підприємств купує компоненти для своїх товарів за кордоном.

Оскільки імпорт став дорожчим, то підприємства мають закладати це у кінцеву ціну й значно втрачати вигоду від дешевої ліри, яку анонсував Ердоган”, – пояснив ЕП експерт з центру політичних студій “Доктрина” Денис Москалик. 

Для виробництва підприємствам необхідно багато електроенергії. Проблема в тому, що більшу частину енергоносіїв Туреччина змушена імпортувати. Слабкість національної валюти зробила газ та нафту дорожчими. За рік ціна на електроенергію для місцевих домогосподарств та компаній зросла на 50-100%.

Все це може позначитись і на товарах, які виробляють компанії Європейського Союзу. Наприклад, шоколадну пасту Nutella виробляє італійська компанія Ferrero здебільшого з турецького фундука, на який припадає 70% світового ринку.

Однак, через слабку ліру подорожчали пестициди та насіння, які Туреччина ввозить з-за кордону. На аграріїв, знову ж таки, тисне подорожчання електроенергії. Отже, врожай горіхів може виявитися значно меншим, ніж очікувалось, а паста Nutella – буде дорожчати.

Відібрати частину ринку в Китаю, як планувалося на початку 2020-го року, повною мірою не вийшло.

“Туреччина сподівалась, що репутаційні втрати Китаю та його конфронтація зі США вдарять по промисловості й дозволять їм отримати замовлення Піднебесної. Утім, повністю цей план не виправдався, бо санкції проти Китаю виявились слабшими, а відновлення китайської промисловості – швидшим, ніж очікувалось”, – зазначає Москалик. 

Також проблемою є великий обсяг валютних боргів, які через девальвацію ліри повертати значно важче.

Це при тому, що станом на вересень 2021 року короткострокові кредити турецького уряду сягали 124 млрд дол, з яких 58 млрд дол – за зовнішніми позиками. Оцінку можливих ризиків вже дали рейтингові агентства – в грудні Fitch та SP змінили прогнози по кредитним рейтингам Туреччини зі “стабільного” на “негативний”.

Не додає впевненості і низький рівень довіри до національної валюти. Аналітики підрахували, що дві третини депозитів в турецьких банках відкриті в іноземній валюті. 

Без стабільно високого внутрішнього попиту на ліру, гроші всередині країни можуть безконтрольно дешевшати та викликати шок.

Для підтримки курсу ліри на плаву Центральному банку доводиться продавати значну частину своїх валютних резервів. Лише за грудень на це пішло щонайменше 7,3 млрд дол.

За словами Ердогана, у 2019-2020 роках на підтримку валюти через державні банки Центральний банк використав 165 млрд дол. І за потреби готовий продовжувати інтервенції.

Зараз валові валютні резерви Туреччини складають 72 млрд дол. Чисті резерви з листопада скоротились майже втричі, до 12,1 млрд дол.

Не варто забувати й про інфляцію, яка в грудні становила 13,5%. За підсумками минулого року споживчі ціни зросли одразу на 36%.

До того ж, в країні існує ризик розкручування інфляційної спіралі. Це коли очікування зростання цін та панічні закупки споживачів призводять до ще більшого подорожчання товарів. В таких умовах підприємства вимушені збільшувати зарплати швидше, ніж зростатиме продуктивність праці.

У підсумку це може призвести до дефіциту певних товарів та закладання більш високих зарплат у кінцеву ціну продукції. Як наслідок – ціни зростатимуть досить довго та неконтрольовано.

За таких умов інфляцію можна зупинити лише підвищенням ключової ставки. Утім, бачення проблеми Ердоганом відрізняється від того, що пишуть підручниках, тому турецька влада шукатиме інші способи.

Імперські амбіції та санкції

Геополітичні амбіції Туреччини на розширення свого впливу на колишню територію Османської Імперії та співпраця з Росією мали свої наслідки у вигляді санкцій з боку США та ЄС.

Незважаючи на союзництво в рамках НАТО, Сполучені Штати обмежили співпрацю з Туреччиною у військово-промисловій галузі через те, що остання закуповувала російські ракетні комплекси С-400.

У 2018-му році турецька влада затримала американського місіонера Ендрю Брансона та звинуватила його у шпигунстві на користь Робочої Партії Курдистану, яку в Туреччині вважають терористичною організацією. В США обурились та наклали санкції, вдвічі збільшивши мито на турецькі алюміній та сталь – до 20% та 50% відповідно.

Наступ Туреччини на американські інтереси в Сирії спонукали Штати обмежити своїм компаніям ділові операції з турецькими Міністерством оборони й Міністерством енергетики та природних ресурсів. 

За захоплення покладів газу у Чорному морі біля Кіпру ЄС наклав санкції на турецькі компанії, які причетні до їхнього освоєння.

Поки ці заходи не є критичними, але ЄС та США регулярно нагадують: якщо Туреччина не змінить політичний вектор, то подальші обмеження будуть сильнішими. І такі попередження суттєво впливають на інвестиційну привабливість республіки.

З іншого боку, зовнішня політика Туреччини допомагає їй знаходити нових інвесторів серед країн Перської затоки та частково компенсувати втрату європейського та американського капіталу. 

“Одним з головних джерел інвестицій для Туреччини є Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар. Зараз країни зближуються на тлі іранської загрози, а Туреччина себе зарекомендувала як донор безпеки у регіоні. Це зближення супроводжується зростанням взаємної довіри та інвестицій”, – зазначив Денис Москалик.

План порятунку

Коли за рік ліра подорожчала понад удвічі, стало зрозуміло, що центральний банк втрачає контроль над ситуацією. Це спонукало турецький уряд вжити негайних заходів для захисту національної валюти. 

Щоб повернути інтерес громадян до депозитів у лірах, Ердоган впровадив механізм страхування. Він працюватиме наступним чином: якщо людина відкриє депозит в національній валюті під 15%, але за рік ліра знеціниться на 20%, то різницю компенсує держава.

Наразі не зрозуміло, де держава візьме гроші на компенсацію. Інвестори побоюються, що Центральний банк їх надрукує, що лише прискорить темпи інфляції.

Після оприлюднення цього плану ліра зміцнилась одразу на 35%. Інформаційно це зіграло на руку Ердогану та дозволило говорити про те, що йому вдалося зупинити безконтрольне падіння ліри.

Утім зараз ліра знову впала до показників середини грудня. Невиправдано м’яка політика Центрального банку не сприяє зміцненню валюти.

Однак, Ердогана це цілком влаштовує, адже повністю вписується у його план. Для турецької влади важливо зберігати ліру дешевою, але не допускати значних спекулятивних стрибків.

 

Зараз Туреччина продовжує штучно збільшувати попит на ліру, щоб загальмувати її знецінення. Зокрема, президент зобов’язав експортерів конвертувати щонайменше 25% доларових доходів у ліру.

Втім, незважаючи на проблеми, у 2021-му році зростання турецької економіки може перевищити 9%. Такого результату вдалося досягти не лише завдяки політиці Ердогана, а й на хвилі загального відновлення світової економіки після коронавірусної кризи. 

Очікується, що у 2022-му центральні банки підійматимуть ставки, а попит на товари та інвестиції у країни, що розвиваються, поступово падатиме. Тож цьогоріч турецька економіка навряд чи зможе повторити результат 2021-го. За оцінками Goldman Sachs, у 2022 році зростання турецького ВВП загальмує до 3,5%.

Інше питання – до чого призведе експеримент Ердогана з інфляцією. Прогнозувати будь-що в таких умовах – марна справа, адже уряд постійно втручається в роботу Центрального банку.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>