Заборонену літературу довелося закопати. Історія кримськотатарської сім’ї, якій довелося двічі залишати Крим через репресії

Наталя Кравчук

Сім’я Асана Буджурова залишила Крим після анексії. У Києві вони відкрили кафе кримськотатарської кухні Софра.

Репортер НВ Саша Горчинська поговорила з кримським татарином, сім’я якого двічі вимушено залишала Крим: в 1944-му їх депортували до Узбекистану, в 2014-му, після анексії, вони втекли до Києва.

Сім’я кримського татарина Асана Буджурова переїхала з Криму на материк в 2014-му, після російської анексії. У 2015-му Асан і його батько, Ескендер Буджуров відкрили свою першу точку — чебуречну Софра на столичному Житньому ринку. Заклад став дуже популярним. Пізніше з’явилася друга точка — кафе Софра на Кловському узвозі.

У ньому ми з Асаном зустрічаємося, щоб поговорити про історію його родини. Його бабусі, Халіде Буджуровій, довелося залишати рідний Крим двічі. Вперше — рівно 75 років тому, 18 травня 1944 року, коли за вказівкою Йосипа Сталіна всіх кримських татар примусово депортували в Середню Азію.

Вдруге — п’ять років тому, після незаконного російського референдуму.

В інтерв’ю НВ Асан Буджуров розповідає про свою сім’ю, ділиться народними звичаями і розмірковує про те, чому, на його думку, про культуру кримських татар так мало знали за межами Криму до його анексії.

Про події 18 травня 1944 року

Мої бабусі й дідусі по лінії батька народилися в 30-х роках. 18 травня 1944 року їх, як і всіх інших, депортували з Алушти, Гурзуфа та інших кримських міст в Середню Азію, в Узбекистан.

Тоді був воєнний час, Крим був у окупації. Тому серед населення, в основному, залишилися старі, діти і жінки. Ніхто не сприймав все це всерйоз, як, втім, і події в Криму в 2014-му. Думали, що це все тимчасово. Що це якась помилка і Сталін просто не знає, а от коли дізнається, то обов’язково розбереться.

Кримських татар вивозили на тих же потягах, які використовували для перевезення худоби. Це були точно такі ж поїзди, якими під час Голокосту вивозили євреїв. Людей везли кілька тижнів, не давали навіть поховати тіла тих, хто помер в поїзді. Їх просто викидали, і коли поїзд їхав далі, було видно, як ці тіла розривають дикі тварини. Сестра мого діда теж померла — заразилася чимось в тих жорстких умовах антисанітарії.

В Узбекистані кримських татар спочатку розселяли по місцевих сім’ях. Так як нічого не можна було брати з собою, люди потрапили в Середню Азію, можна сказати, голі й босі. Все, що було при собі, це засоби першої необхідності, документи. Гроші, цінні речі і коштовності можна було брати з собою. В Узбекистані ж місцевих жителів намовляли, мовляв, зараз приїдуть зрадники батьківщини. Тому атмосфера всередині того суспільства була не дуже дружня.

Про повернення на батьківщину

Кримські татари встигли щось нажити за ті 40 років, протягом яких жили в Узбекистані. Багато зробили кар’єру — кілька міністрів Узбекистану у той час були кримськими татарами. Але всі вони кинули все і повернулися до Криму, коли можна було. Моя сім’я змогла повернутися тільки в 1989-му.

Академіки, професори були змушені працювати на ринку, торгувати овочами, тому що кримських татар за національною ознакою дискримінували і роботу було знайти складно. І досі це трохи залишилося: кримські татари крутяться ніби всередині своєї спільноти.

Про видимість кримськотатарської культури

Після анексії Криму Росією в 2014 році про кримських татар заговорили. Тому що кримські татари були, можливо, практично єдиними, хто відстоював українську культуру в Криму. І про нас дізналися.

Якщо в Україні є проблема, що Схід не розуміє Захід, то чому б не робити якісь екскурсії, наприклад, відправляти школярів знайомитися з людьми в іншому регіоні, налагоджувати контакт. Щоб всі знайомилися і розуміли, хто є хто. Щоб не було потім такого, що де-небудь в умовному Хмельницькому люди вважають, ніби кримські татари — це бусурмани в лисячих шапках, з луком за спиною і з шматком бастурми на нозі.

У кожному регіоні України є якісь свої особливості. Якби це раніше враховували, якби про це раніше говорили вголос, відсотків 60−70 тих проблем, з якими ми зіткнулися в результаті, не трапилися б.

Про кримськотатарську автономію

Так, у Криму була автономія у складі України, але для кримських татар на той момент, напевно, було б вигідніше, щоб це була просто Кримська область у складі України. Оскільки ця автономія не була національною автономією, де б кримські татари як корінний народ могли мати хоча б 30% у парламенті і якось просувати свій розвиток подій в Криму. Влади у кримських татар в політиці ніякої не було.

В Україні довгий час багато хто вважав кримських татар якимось потенційним внутрішнім ворогом, мовляв, у будь-який зручний момент вони відсепарують Крим і приліплять його до Туреччини. Навіть [колишній прем’єр-міністр України Арсеній] Яценюк колись говорив про таке [що кримські татари можуть претендувати не на свою землю]. Хоча насправді ніяких розмов на цю тему не було, та й Туреччина ніколи б не пішла на таку авантюру, аферу, це ж не Росія.

Асан Буджуров в сімейному кафе Софра в Києві.

Весь цей час кримські татари боролися за створення автономії в складі України за національно-етнічною ознакою. Якби це зробили раніше, до 2014-го, ніякої анексії б не сталося. Референдум би не мав взагалі ніякої зачіпки, оскільки вже був би корінний народ — кримські татари. А так — вже пізно, на жаль. [Тільки в березні 2014-го Верховна Рада України офіційно визнала кримських татар — корінним народом Криму. У 2015-му парламент визнав геноцидом кримськотатарського народу події 1944 року].

Про відсутність взаєморозуміння в суспільстві

У Криму постійно були конфлікти на грунті відсутності взаєморозуміння. Пам’ятаю, моїх батьків завжди викликали в школу, тому що я дуже нетерпимо ставився до різних образ через національність.

Багато людей, що живуть в Криму — нащадки тих чекістів і НКВСівців, що вислужилися, яких в радянські часи заселили в будинки депортованих в Середню Азію кримчан. У них є якийсь страх відплати, чи що. Хоча жодних таких розмов або рухів ніколи не було.

У Києві з цим проблем практично не було. Ну, було, правда, коли ми орендували житло і нам начебто сказали, що так, а потім відмовили. Мовляв, ви такі гарячі люди, почнете тут бігати, вбивати, вибухати. Є певні стереотипи про кримських татар, які у деяких ще сидять в головах. Можливо, мова про узагальнення і це стереотипи швидше про мусульман. Хоча мусульмани — не моноетнічна конфесія.

Мої знайомі якось проводили в Криму опитування в парку, знімали все на відео. Підходили до перехожих і запитували: «А Мухаммед Алі — це лідер [міжнародного терористичного угрупування] Аль-Каїди?» Багато відповідали, що так. Почули якесь таке східне ім’я і все, значить, відразу Аль-Каїда. [Мухаммед Алі — відомий американський боксер, не мав ніякого відношення до Аль-Каїді].

Про мусульманство

У нас два основних свята. Курбан-байрам і Ураза-байрам [це головні релігійні свята мусульман]. Першие — дуже древнє, традиція пішла ще з часів [мусульманського пророка] Авраама, ми називаємо його також Ібрагім. Він повинен був принести в жертву свого сина, але, в підсумку, в жертву був принесений баран. Тому в цей день традиційно забивають барана, ділять м’ясо на три частини. Одну залишають собі, іншою пригощають родичів і друзів, третю частину роздають нужденним. У цей день ми зазвичай ходимо один до одного в гості, провідуємо рідних.

Друге — свято посту, що почався 5 числа цього місяця [травня]. Кримські татари постять у місяць Рамадан від появи ранкової зорі і до заходу сонця. У цей час заборонено вживати їжу, воду.

Кримських татар, напевно, можна назвати світськими мусульманами. Хоча є й ті, хто дотримується релігійних традицій суворіше, але основна все ж маса живе за турецьким зразком.

Про загублені й відроджені традиції

Кримські татари діляться на три субетноси: Південний берег, гори і степ. У всіх є свої особливості в кухні, в мові і в деяких елементах культури.

Насправді, через ті події [в 1944-му] багато було втрачено як в ремеслах, так і в мистецтві, в літературі. Тільки-тільки почали відновлювати наше гончарне ремесло, наприклад, і ювелірне мистецтво — є майстри, до яких можна піти повчитися цьому ремеслу.

Втрачено було карбування, філігранна майстерність. Досі не вдалося відновити майстерність виготовлення холодної зброї. Адже ще під час Кримського Ханства саме там виготовлялися найкращі ножі, кинджали, які купували навіть для французького королівського двору. Цього нічого не залишилося, тому що порушилася спадковість поколінь, коли майстерність передається від батька до сина. Інтелігенцію нищили.

Моє коріння по батькові — з Південного берега Криму. Софра оформлена в класичному південнобережному стилі. Тут традиційний інтер’єр, посуд. Ну і, звичайно ж, кухня. Деякий посуд — з Криму, щось куплено вже тут на різних аукціонах у любителів антикваріату. Щось нам робили на замовлення наші кримськотатарські майстри.

Про сучасні традиції кримських татар

Сьогодні, в основному, ми використовуємо традиційні костюми під час весільних обрядів. У повсякденному житті традиційний кримськотатарський одяг виходить занадто дорогий і святковий для щоденного використання.

Якщо говорити про одяг, наприклад, то деякі дівчата іноді надягають традиційні головні убори: феску — шапочку, і мараму — головне покривало, яке носиться поверх фески.

Інтер'єр в Софрі прикрасили традиційним кримськотатарським посудом.

У Криму хлопці, і я теж, часто носили шапку-папаху з шерсті баранців. Тут, в Києві я не бачив, щоб носили. Але це для теплого, осінньо-весняного періоду. У молодих папахи, в основному, чорні або коричневі, у чоловіків старшого віку — сірі, під сивину.

Костюми варіюються залежно від мтановища і соціального статусу людини: для молодих можуть бути одні візерунки і кольори, для старших — інші, також окремо — для вагітних жінок, наприклад, для заміжніх і незаміжніх. У всьому свій сенс, який вкладали ще наші давні предки, щось використовувалося як обереги.

Про тиск на кримських татар в Криму

Після анексії в Криму [російська влада незаконно] визнали екстремістською релігійну [ісламську] літературу. До цього я взагалі не знав, що в наш час може бути якась заборонена література.

Вже коли побачив список [екстремістської літератури], виявив, що у нас вдома є кілька книг, які в цей список входять. Моя бабуся була дуже релігійна, тому купувала і читала відповідну літературу.

Мені довелося закопати ці книги, щоб уберегтися в разі обшуків. [Російське МВС, ФСБ і Росгвардія періодично проводять обшуки в будинках у кримських татар, намагаючись знайти «заборонену літературу» або докази «причетності» цих людей до організованих терористичних угруповань].

Розповідають, що в Криму з’явилося багато стендів у дусі «Як уберегтися від терористичного акту». Якщо чесно, це якось дико, тому що за 24 роки [з моменту проголошення незалежності України і до анексії в 2014-му] ніяких терористичних актів там не було.

Ескендер Буджуров на кухні у своєму кафе Софра в Києві.

Про перспективу повернення до Криму

Є такі моменти, що ті [проросійськи налаштовані] жителі Криму, які раніше виступали за референдум і за Росію, тепер, хоч і з важким серцем, але визнають, що нічого в кращий бік для них не змінилося. Це не варто того, а зараз стає навіть гірше: пенсії урізають, зарплати урізають, ціни ж — не нижче, ніж тут, в Києві.

Велика частина [кримських татар] налаштовані, що поки в Росії не зміниться влада, нічого говорити про повернення [Криму під контроль України]. Хоча багато кримських татар залишилися в Криму і після анексії. Це і літні люди, і ті, кому нікуди їхати, і просто ті, хто не був готовий кинути все.

У нас на півострові залишилося багато родичів, ми з ними підтримуємо зв’язок, вони іноді приїжджають сюди, але ми до них не їздимо.

Дідусь помер [який залишився в Криму] і ми не змогли поїхати його поховати. Бабусю ж змогли перевезти сюди. Зараз їй 86 років і їй нелегко дався цей переїзд. Адже в свої 11 вона пережила депортацію до Узбекистану. Потім повернулася до Криму, а тепер була змушена виїхати звідти вдруге. І навряд чи вже колись повернеться на батьківщину знову.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>