Переклад і велика політика: що казали Трамп, Макрон, Путін, Зеленський і як їх переклали

Чи впливає якість перекладу на політику? Чи мають прес-служби готувати перекладачів-синхроністів до роботи під час офіційних візитів та зустрічей на найвищому рівні? Які помилки чи «вільності» з перекладами сказаного Зеленським, Натаньягу, Макроном та Путіним зафіксували експерти? І як деякі ЗМІ перекручують зміст перекладеного?

Переклад як професія зародився у давні часи разом із потребую у комунікації між різними племенами. І завжди переклад був справою небезпечною, бо історія знає багато випадків, коли саме товмачі-перекладачі платили життям за непорозуміння.

Це навіть знайшло відображення у відомій комедії Леоніда Гайдая «Іван Васильович змінює професію»:

Феофан: Був у нас товмач-німчин. Йому перекладати, а він лика не в’яже. Ми його в окропі і зварили.

– Милославський: Не можна так із перекладачами поводитися.

Загалом усний переклад ставить перед перекладачами дуже високі вимоги. Окрім бездоганного володіння мовою, так само необхідними є широка ерудиція і розуміння контексту. Письмовий переклад дає перекладачеві час на роздуми та знаходження потрібної інформації, усний же – вимагає миттєвої реакції.

Фахівці тепер розрізняють усний послідовний переклад – коли спікер робить паузи після кількох речень і дає можливість перекладачеві перекласти сказане, і синхронний переклад – коли перекладач слухає спікера і перекладає одночасно із процесом мовлення.

Нюрнберзький процес як новий етап у становленні перекладу

Нової якості та поваги у міжнародній політиці усний переклад набув під час Нюрнберзького процесу над нацизмом, що розпочався 20 листопада 1945 року й тривав 10 місяців і 10 днів. Оскільки чотири країни – СРСР, Велика Британія, Франція і США висунули свої звинувачення, а ті, кому їх висунули, говорили німецькою, то переклад здійснювався німецькою, англійською, французькою, і російською мовами.

Нюрнберзький процес над нацистами. 1945 рік

Нюрнберзький процес над нацистами. 1945 рік

Як зазначають автори дослідження «Нюрнберзький процес як каталізатор розвитку синхронного перекладу», «важкі завдання і дуже висока відповідальність лягли в ті дні на плечі перекладачів. Адже саме від уміння кваліфіковано, швидко і абсолютно адекватно перекласти почуте багато в чому залежав успіх звинувачення».

Синхронний переклад відразу на декілька іноземних мов, який почав застосовуватися лише в сорокових роках ХХ століття, на Нюрнберзькому процесі став необхідною умовою встановлення фактів та їхньої правової кваліфікації.

США надіслали аж 600 перекладачів, а від СРСР працювало тільки 40.

Спочатку влаштували тренування – із залу в мікрофон читали тексти німецькою мовою, а перекладачі його перекладали. Усі розуміли відповідальність й історичне значення події, учасниками якої їм випало стати.

Перед усіма спікерами висунули вимогу говорити повільно – не більше аніж 60 слів за хвилину. Важливо було, щоб перекладачі встигали зробити переклад.

Дослідники наводять такий спогад: «У перекладацькому полі працював Андре Камінкер, який говорив, що робота в Нюрнберзі вища за людські сили. Адже оперувати доводилося найрізноманітнішою термінологією – від політики, дипломатії, права до медицини і військової техніки. І усе це у вкрай знервованому оточенні».

Попри колосальний обсяг роботи, величезне навантаження і напруження, перекладачі зі своєю роботою загалом справилися добре. Це відзначили потім усі, хто ретельно відстежував Нюрнберзький процес, який змінив міжнародне право, а також і роль перекладу у політиці та геополітиці.

Синхронний переклад застосували також при створенні Організації Об’єднаних Націй, а також під час Токійського процесу (3 травня 1946 року – 12 листопада 1948 року, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу, що проходив у Токіо – ред.).

Переклад став одним із факторів, які впливають на порозуміння між країнами і необхідною умовою комунікацій на найвищому рівні.

Візит Нетаньягу до Києва і переклад

Значення якості перекладу дуже помітне під час офіційних візитів і зустрічей керівників держав. Проте дуже важливо і те, щоб засоби масової інформації точно поширювали зміст сказаного.​

Це, наприклад, проявилося під час візиту прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу в Україну. Українську аудиторію зачепило те, що в Ізраїлі не помітили заклику президента України Володимира Зеленського визнати Голодомор 1932-33 років геноцидом. А ізраїльську – те, як звучав переклад сказаного під час вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.

Проблеми з перекладом та поширенням інформації, а також важливий для розуміння загальний контекст описав для Радіо Свобода аналітик «Центру прав людини Zmina» В’ячеслав Ліхачов.

В'ячеслав Ліхачов, Київ, Радіо Свобода, 2018 рік

В’ячеслав Ліхачов, Київ, Радіо Свобода, 2018 рік

– Ізраїль живе зараз очікуванням виборів. Йде дуже напружена кампанія. Вперше в ізраїльській політичній історії після попередніх (теж позачергових) виборів обраний парламент не зміг сформувати коаліцію, і Кнесет пішов на повторні вибори. Біньямін Нетаньягу, який безпрецедентно довго очолює уряд, переживає непрості часи. Чи зможе він зберегти лідерські позиції після вересневих виборів – велике питання зараз. Відповідно, і візит в Україну ізраїльські ЗМІ висвітлюють в першу чергу через призму внутрішньополітичної ситуації.

І треба сказати, такий фокус виглядає виправданим. Українсько-ізраїльські відносини зараз не вимагали якоїсь особливої участі особисто глав держав. Жодні справді серйозні питання в ході переговорів в Києві не обговорювалися. Ізраїльська преса навіть характеризує візит як «необов’язковий».

З урахуванням особливостей розкладу політичних сил Ізраїлю і характеру кампанії, очевидно, що чинний прем’єр докладає особливих зусиль для залучення симпатії виборців – вихідців із країн колишнього СРСР, зокрема і з України.

Крім того, ізраїльські спостерігачі звертають увагу на деякі символічні жести і висловлювання Нетаньягу щодо релігійної частини єврейської громади.

Це теж сприймається як відповідь на антиклерикальні елементи в агітації основних його опонентів (релігійні сили – важливий союзник правлячої партії «Лікуд»).

Відповідно, критики прем’єра з самого початку висловлювали сумніви у доцільності візиту до України, а потім робили акцент на невдалих деталях.

В першу чергу, звісно, йдеться про поведінку Сари Нетаньягу в аеропорту. Інцидент з хлібом широко обговорювався не тільки в Україні, але і в Ізраїлі. Коментатори на ізраїльському телебаченні пояснювали аудиторії, що таке «коровай» і які українські звичаї гостинності.

Помічені в Україні огріхи, такі, як недосконалість перекладу, в Ізраїлі не помітили.

Тим часом, на жаль, через не цілком кваліфікований переклад сторонам насправді було складно зрозуміти багато меседжів один одного. Вони залишилися в більшій мірі надбанням внутрішньої аудиторії.

Так, з українського перекладу виступу Нетаньягу в Бабиному Яру випало відсилання до книги Ейхі – перекладачка не зрозуміла, що йдеться про біблійний Плач Єремії.

Що набагато важливіше для українців, з перекладу на іврит промови Володимира Зеленського зникли тези про Голодомор та розправи нацистів над українцями, які боролися за незалежність України.

Втім, не думаю, що тут слід підозрювати прихований намір.

Переклад виступів у Бабиному Яру, здається, був забезпечений українською стороною. Мені здається, швидше можна говорити про недостатню підготовку перекладачки.

Наприклад, вона просто явно не зрозуміла, що мав на увазі ізраїльський прем’єр, вживши словосполучення «остаточне вирішення [єврейського питання]» (сталий вираз, евфемізм, яким самі нацисти називали знищення євреїв).

У промові Зеленського перекладачка просто спрощувала все, що складно було під час синхронного перекладу сформулювати на івриті.

Так, вона не передала риторичну словесну фігуру українського президента щодо «трьох неможливостей».

У будь-якому випадку, ізраїльська преса ніяк не обговорювала заклик Зеленського офіційно визнати Голодомор геноцидом українського народу. Втім, і сам Нетаньягу ніяк не реагував на цей заклик в ході візиту.

При цьому в докладних звітах про візит писали, що Нетаньягу вшанував пам’ять жертв Голодомору в київському меморіалі. Обговорювалися навіть чутки, що нібито Росія намагалася втримати його від цього – російське посольство навіть робило спростування.

Якщо бути точним, то на рівні короткої згадки в ізраїльських репортажах мені зустрічалася сама констатація заклику Зеленського до Ізраїлю – визнати Голодомор геноцидом, але особливої уваги він не привернув.

Ізраїльські ЗМІ, в першу чергу, в словах і діях Біньяміна Нетаньягу (і його дружини) цікавило те, що може бути фактором у виборчій кампанії. Визнання Голодомору геноцидом українського народу явно виходить за рамки цього порядку денного.

Французько-російський обмін неточними перекладами

Зустріч президентів Франції та Росії на найвищому рівні і те, що вони казали під об’єктивами камер, вже увійшло в історію як приклад подання різних сенсів для внутрішніх аудиторій із одних і тих самих висловлювань державних діячів. Зокрема, коли мова зайшла про масові акції у Парижі і Москві.

Протести у Москві: поліцейські б'ють лежачих людей






No media source now available

Так, Міжнародне французьке радіо (RFI) процитувало президента Франції Емманюеля Макрона: «Я хочу наголосити, що у Франції – і тому порівняння [з Москвою] не має сенсу – ті, хто брав участь в маніфестаціях, потім вільно брали участь у виборах. «Жовті жилети» брали участь у виборах до Європарламенту, потім братимуть участь у муніципальних виборах. І це дуже добре. У нашій країні люди можуть вільно висловлюватися, вільно брати участь у маніфестаціях, вільно йти на вибори. Єдине, чого ми не можемо допустити – це щоб вони здійснювали погроми і порушували громадський порядок».

А ось як подали ці слова на офіційному сайті президента Росії Володимира Путіна (подаємо мовою оригіналу): «Президент (Макрон – ред.) сказал, что во Франции были также демонстрации протеста. Действительно, граждане получили ранения, полицейские получили ранения, и это меня очень беспокоит. Но Франция всегда соблюдала не только свою конституцию, но также все те права, которые существуют в рамках Совета Европы. Поэтому все эти люди, которые обратились в Европейский суд по правам человека, конечно, будут услышаны и так далее. Естественно, необходимо сделать так, чтобы каждый гражданин получил возможность выразить своё мнение. Но вы знаете, что все эти люди, которые захотели выставить свои кандидатуры в ходе европейской избирательной кампании, смогли представить свою кандидатуру, смогли это сделать свободно, без каких бы то ни было преград».

Володимир Путін і Емманюель Макрон, Франція, 19 серпня 2019 року

Володимир Путін і Емманюель Макрон, Франція, 19 серпня 2019 року

З іншого боку, Володимир Путін у Франції заявив про 11 загиблих і 2,5 тисячі поранених, серед них і поліцейських, у ході акцій протестів «жовтих жилетів» у Парижі. Багато французьких ЗМІ не процитували дослівно цю фразу російського президента.

Зокрема, так вчинили, як стверджує фактчекінгова платформа французького порталу Liberation, BFM TV, Agence France-Presse і France 2 TV.

Дослівний переклад дали на каналі RT France, і такий переклад є у розсилці Agence France-Press.

Трам, Путін і G8

Блогер Ігор Айзенберг, який живе у США і відстежує заяви політиків, що стосуються, зокрема, і України, помітив, що «Інтерфакс-Росія» «прикрасив» слова Трампа про можливість повернення Росії компліментом Путіну.

«По словам президента (США Дональда Трампа – ред.), бывший президент США Барак Обама выступал за исключение РФ из «Большой восьмерки», потому что политика российского лидера Владимира Путина оказалась эффективнее» (мова оригіналу – ред.), – написав «Інтерфакс-Росія» 20 серпня 2019 року.

Насправді ж Дональд Трамп нічого не казав про «ефективність» політики Володимира Путіна.


Ось переклад тексту цієї ж заяви Трампа, опублікований на офіційному сайті Білого Дому.

«Я вважаю, що президент Обама, через те, що Путін перехитрив його, президент Обама думав, що це погано, що Росія є членом цієї групи, і тому хотів, щоби Росія не була у ній. Але я думаю, що набагато доцільніше, щоб Росія була в групі. Це мала би бути група G8, бо багато справ, про які ми говоримо, стосуються Росії. Тож, звісно, я би бачив її знову як G8. І якщо б хтось зробив таку пропозицію, я б, звичайно, був схильним підтримати це», – сказав Трамп.

Що кажуть перекладачі?

Перекладач Юрій Соколов наголосив у коментарі Радіо Свобода, що синхронний переклад справді є дуже складною справою і його успішність часто залежить від того, як прес-служби державних діячів подбали про надання необхідних інформаційних матеріалів, щоб перекладачі могли належно підготуватися до роботи. Причому тут важливо бути готовим як до запланованих тем обговорення, так і спрогнозувати те, що може виникнути під час розмови.

В реальності дуже часто, каже Соколов, перекладачу, який дуже добре знає мову, нічого не повідомляють заздалегідь про можливі теми виступів та розмов на найвищому рівні.

Ще однією проблемою, наголошує перекладач, є неналежне технічне забезпечення перекладу. Людина, яка здійснює синхронний переклад, часто отримує неякісний звук у навушниках і тому не чує чітко слова.

Щодо найвідоміших казусів з перекладом, то Юрій Соколов згадав випадок, коли Володимир Путін у 2002 році, відповідаючи на слова закордонних журналістів, запросив одного з них приїхати в Росію зробити обрізання.

Це була прес-конференція за підсумками саміту Росія-ЄС у Брюсселі, коли журналіст газети Le Monde запитав, чи використовують російські військові в Чечні протипіхотні міни, які вбивають не тільки ісламських терористів, а й безневинних мирних жителів.

Путін відповів так: «Якщо ви християнин, ви в небезпеці. Якщо ви вирішите стати мусульманином, то і це вас не врятує, бо вони вважають, що традиційний іслам теж ворожий тим цілям, які вони перед собою ставлять. Якщо ви хочете зовсім вже стати ісламським радикалом і готові піти на те, щоб зробити собі обрізання, то я запрошую вас до Москви. У нас багатоконфесійна країна, у нас є фахівці і з цього питання. Я порекомендую провести операцію так, щоб у вас нічого більше не виросло».

Тоді перекладачі просто не знайшли слів, щоб це перекласти.

Пропозиція Путіна про обрізання у Москві так і не прозвучала жодною іншою мовою, окрім російської. Ця фраза також не була опублікована на офіційному сайті Кремля.

Відомий український перекладач художніх текстів Олекса Нагребецький, зауваживши, що не має права коментувати роботу перекладачів-синхроністів, бо йому самому живі переговори ніколи не доводилося перекладати, все ж висловив думку, що переклад виступів політиків не може бути «джазовою варіацією на тему твору», у перекладі політичних подій, переговорів, меморандумів – це недопустимо.

Читайте ще:

Зеленський прокоментував можливість повернення Росії до «Групи восьми»

Макрон: Росія не може повернутися до формату G8 без врегулювання ситуації в Україні​

Прем’єр Британії проти приєднання Росії до G7​

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>