Рани, які не загоюються. Як у країнах Східної Європи борються із посттравматичним синдромом

Уявіть ситуацію: серйозно поранений чоловік, не помічаючи свого стану, намагається вести себе як завжди. Він ходить по вулицях, їздить у транспорті, спілкується з людьми і робить покупки а рана продовжує кровоточити. Пораненому погано, і якщо йому не допомогти, він помре. Але замість того, щоб бігти до лікаря, він намагається звикнути до свого становища, заглушити біль або адаптуватися до неї.

З такими ранами живуть мільйони людей. Тільки поранений це людина, яка пройшла війну, а рана посттравматичний стресовий розлад, скорочено ПТСР. Цей стан виникає в людей, що зіткнулися з чимось страшним, небезпечним, жахливим, із вкрай негативним досвідом, який погрожував їхньому життю. Наприклад, із війною.

Після низки військових конфліктів, через які пройшли й досі проходять жителі країн Східної Європи, від ПТСР страждають мільйони людей. При цьому багато хто навіть не розуміє, що саме з ними відбувається, і не знає, що з професійною допомогою вони могли б позбутися цього стану.

Як білоруські «афганці» жили й умирали з посттравматичним синдромом

«Якби про нас не забули, якби була можливість психологічної допомоги, то менше б у пляшку заглядали, не страждали», каже Микола Гарбуза, ветеран Афганської війни з Білорусі.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>