Санкції: Що у Берліні розуміють навіть соціал-демократи

Схоже, німецька “коаліціада” нарешті завершується, причому без нових виборів: 6 лютого оприлюднено проект коаліційної угоди між блоком партій Християнсько-демократичного союзу (ХДС, лідер — Ангела Меркель) і Християнсько-соціальним союзом (ХСС) та Соціал-демократичною партією Німеччини. Політики домовилися вже навіть про розподіл міністерських посад, а це означає, що основні принципи спільної політики майбутнього уряду погоджені.

Чотири місяці (жовтень — січень) німецькі політичні партії, обрані до бундестагу 24 вересня минулого року, домовлялися про владну коаліцію, оскільки жодна з них не отримала абсолютної більшості з 709 парламентських місць. Спочатку блок ХДС/ХСС спробував обійтися без свого головного опонента — СДПН, домовившись з “вільними демократами” та “зеленими”. Але не склалося, не зійшлися з ключового нині для німців питання — міграційної політики. 27 листопада Меркель була змушена погодитися на перемовини з СДПН, в середині січня були узгоджені головні питання, а саме: максимум біженців, яка країна приймає за рік — 200 тисяч; максимум біженців, прийнятих в рамках “возз’єднання сімей” – одна тисяча на місяць; співробітництво з Францією з метою посилення єврозони; відмова від підвищення податків. І ось проект угоди оприлюднений, за день-два буде офіційно підписаний, і новий склад уряду буде оголошений.

Мартін Шульц
Мартін Шульц

Звісно, канцлер залишається — Ангела Меркель. Молодший партнер по коаліції традиційно отримає посаду міністра закордонних справ, оскільки соціал-демократів нині очолює Мартін Шульц, то він і очолить МЗС. Його партія отримає також надважливі у Німеччині міністерства фінансів та соціальної політики.

Україну у всій цій епопеї з формуванням нового німецького уряду найбільше цікавить те, що для німців явно не є головним: політика щодо Росії, зокрема — ставлення до антиросійських санкцій. Ми завжди з тривогою і невдоволенням зустрічаємо далеко не поодинокі заяви німецьких політиків, у тому числі урядовців (з міністром закордонних справ включно), про необхідність пом’якшення чи поступового скасування таких санкцій. Оскільки Німеччина – “двигун” Євросоюзу, на позицію якої орієнтується у зовнішній політиці більша частина європейських країн, для України життєво важливо, щоб позиція Німеччини щодо Росії та антиросійських санкцій була максимально жорсткою. Соціал-демократи, з якими змушений домовлятися ХДС/ХСС, саме і були чи не найпослідовнішими критиками антиросійських санкцій (згадаймо недавнього міністра закордонний справ, а нині — президента ФРН, соціал-демократа Вальтера Штайнмайєра). Чи не поступилися їм у цьому питанні Меркель заради коаліції, тим більше, що, повторимо, питання для німців не є головним?

Ангела Меркель
Ангела Меркель

Можемо зітхнути з полегкістю. В оприлюдненому проекті коаліційної угоди чорним по-білому записано: “У разі виконання мінських домовленостей ми готові до скасування санкцій і будемо говорити про це з нашими європейськими партнерами”. Втішне для нас те, що в угоді нема пункту про покрокове скасування санкцій, про бажаність чого зовсім недавно говорив нинішній міністр закордонних справ теж соціал-демократ Зігмар Габріель. Тобто, у цьому питанні поступилася не Меркель, а соціал-демократи, тому офіційна позиція Берліну щодо санкцій проти Росії залишається незмінною: спочатку повне виконання “мінських угод” – потім скасування санкцій.

Залишається додати, що німецьких соціал-демократів змусило не наполягати на своєму баченні політики щодо Росії не тільки бажання залишитися при владі, хай і як молодшого партнера в коаліції, але й розуміння того, що різка зміна політики Німеччини (а отже, по суті, майже всього Євросоюзу) щодо антиросійських санкцій може спровокувати дуже глибоку кризу у стосунках зі США. Німецькі (європейські) політики полюбляють критикувати ті чи ті дії американців, надто сьогодні, коли у США з’явився такий “ексцентричний” президент, але робити щось таке, що прямо суперечить американській політиці у ключових для США питаннях, не наважуються. І правильно роблять. Якими б не були спокусливими за величиною бізнесових доходів стосунки з Росією, безпека Європи ґрунтується не на дружбі з Кремлем, а на військовій моці США. У Берліні це чудово розуміють усі, навіть соціал-демократи.

Юрій Сандул, Київ

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>