Українська економіка сповільнюється – чому так відбувається і чого чекати?


Олексій Кущ

економіст

Незважаючи на те що відомий історичний діяч говорив про те, що є брехня, велика брехня і статистика, особливого вибору в нас не буде, і доведеться довіряти даним Держстату. Як кажуть, “інших письменників у нас немає”. Тим паче, що навіть у тому масиві інформації, що публікується в Україні, можна знайти декілька зерен у купі бур’яну.

Якщо би великий актор і режисер Леонід Биков потрапив у наш час і здійснив “екскурсію” коридорами Кабміну, то на запитання “Як у тебе там, Маестро?” не замислюючись відповів би: “Все нормально, падаємо!”.

Новини за темою

Новини за темою

Висновки для України з економічних підсумків аргентинського саміту G20

Експертне співтовариство в Україні дуже довго перебувало в полоні пустельного міражу у вигляді піщаних замків, а саме фантазування на тему, коли українська економіка почне “рости” на 5-7%. Виходила чистої води маніловщина, тим паче, що нині у владних кабінетах манілових не так вже й багато, ну хіба що один, який міцно підсів на “гіперзашморг”. А так, переважно ноздрьови собакевичі… Хоча сама цифра 5% зростання ВВП з’явилася невипадково. Якщо ми хочемо хоча би в найближчому майбутньому вийти на рівень 2013 року (не кажучи вже про повільне скорочення відставання від пелетону країн, що розвиваються), менше рости нам не комільфо. Про розвинені держави – ані пари з вуст. Але така висока динаміка вимагає реалізації зовсім інших моделей економічного зростання, ніж ті, які продовжують нещадно експлуатуватися нинішньою владою. Точніше сказати, модель у них всього одна – рентна, монополізована, репресивна економіка.

Хоча у своїх планах уряд не втомлюється “малювати зірочки на фюзеляжі”, озвучуючи плани щодо прискорення зростання ВВП до рівня 4%+. Виходить поки як у відомого кіногероя із фільму “У бій ідуть одні старики”: “Скільки малювати, дві?.. – Дві… Тут одного поки завалиш, запаришся”.

І це підтверджує й офіційна статистика. Економічний двигун поступово остигає. Що тут первинне, а що вторинне, сказати досить складно. Як у загадці про те, хто перший з’явився на світ: яйце чи курка. Можна говорити про те, що уповільнення зростання є наслідком монетарної політики НБУ, що різко збільшив облікову ставку і заблокував і без того мізерні струмочки кредитування реального сектора. А можна сказати, що дії регулятора подібні до алгоритму поведінки пілота літака, який для того щоб не зірватися в штопор, задирає ніс літального апарату…

Насправді причина наших сезонних охолоджень економічної активності та епізодичного зростання криється у відкритій сировинній моделі економіки, коли Україна “зростає” разом з ринками металу, зерна, руди і “насіння” і так само синхронно з ними падає.

У порівнянні з І кварталом 2018 року, ВВП у ІІ кварталі прискорився з 3,1% до 3,8%. Але в ІІІ кварталі нинішнього року сталося різке уповільнення темпів економічного зростання. Динаміка валового продукту склала 2,8%, тобто на 1% нижче, ніж кварталом раніше. Досить серйозна заявка на “неуспіх”.

Динаміка зміни споживчої інфляції та цін виробників може дати дуже цікаву інформацію, що пояснює зазначений вище “гальмівний шлях” ВВП. Це як за відбитками протектора вивчати траєкторію руху автомобіля перед аварією.

Нині в арсеналі аналітиків, які намагаються “грати” на прогнозі динаміки ВВП (зокрема, при ставках на світові індекси), є цілий набір математичних моделей прогнозування. Одна з них якраз ґрунтується на співвідношенні кривої цін виробників та споживчої інфляції. В ідеалі ціни виробників мають бути трохи вище від споживчої інфляції. Це говорить про те, що сукупний попит на ресурси з боку промислових споживачів зростає, а відтак, економіка рухається за висхідною траєкторією. Для України ця модель – взагалі класика жанру. Найбільше зростання ВВП у нас спостерігається в ті періоди, коли промислові ціни ростуть двозначними числами (зовсім нещодавно цей індикатор перевищував 30%). Пояснюється це досить просто: якщо світові ціни на сировину збільшуються (метал, руда, зерно), то це зростання неминуче ретранслюється в показники промислової інфляції і з дуже коротким часовим лагом, конвертується в приріст валового продукту. З часом ця інфляційна вода із сегменту промислових цін перетікає в “посудину” споживчих. Але сильний розрив між промисловими та споживчими цінами є також шкідливим: зростають виробничі витрати, і зміна цін на кінцеву продукцію значно випереджає ту вартість, яку готове заплатити населення. Частково цей розрив закривається зростанням номінальних доходів домогосподарств, але загалом занадто велика вилка може призвести до уповільнення внутрішнього споживання. В ідеалі цей розрив в Україні не має перевищувати 5%. Але ще гірша ситуація спостерігається тоді, коли споживча інфляція перевищує ціни виробників. Це говорить про те, що вартість базових ресурсів для цього типу економіки знижується, а оскільки ці ресурси є сировинними, то падає світовий попит на наш експорт. Класична фаза перегріву, за якою йде уповільнення і, можливо, рецесія, з відповідним обривом випуску. В Україні у жовтні нинішнього року динаміка промислових цін скоротилися до 0,3%, тоді як споживча інфляція пішла вгору – 1,7%. І це ще не було відіграно в індексі ІСЦ підвищення цін на газ для населення і зростання супутніх тарифів! Зародження цього цінового дисбалансу є передвісником уповільнення темпів економічного розвитку.

Цю тезу підтверджує і порівняння динаміки експорту та імпорту. Протягом останніх десяти місяців темпи зростання експорту скоротилися з 23,5% у січні до 10,3% у жовтні, тобто більш ніж удвічі. Водночас динаміка імпорту також впала з 31,7% до 16,1%, але загалом динаміка приросту імпорту в півтора раза вище аналогічного показника щодо експорту. Як наслідок, від’ємне торговельне сальдо цьогоріч перевищить 10 млрд дол. Схожа ситуація спостерігалася в 2008 і 2013 році, напередодні відомих криз. Адже в структурі платіжного балансу перекривати торговельну дірку, по суті, нічим: сальдо за фінансовим рахунком у частині кредитів у нас також має загрозливу динаміку в переддень виплати значної частини зовнішніх боргів. Прямі іноземні інвестиції склали за підсумками дев’яти місяців 2018 року всього 1,7 млрд дол., що відповідає інвестиційному рівню країни початку нульових… Залишаються лише трудові трансферти “заробітчан”. Іншого надійного джерела закриття дірки в платіжному балансі уряд, схоже, не має, що і пояснює його ейфорію в оцінці нинішньої трудової міграції як загального “блага” для країни.

Серед альтернативних оцінок динаміки зростання ВВП (щоб виключити “приписки”) є так званий електричний метод і транспортний. Ґрунтуються вони на тій тезі, що зростання економіки неминуче супроводжується збільшенням вантажних перевезень і зростанням споживання електроенергії. Цього року динаміка вантажообігу коливається в діапазоні 90,7-97,4%, тобто на рівні нижче минулого року, що говорить про те, що зростання нашого експорту поки досягається переважно за рахунок тимчасово сприятливого цінового фактора, а не кардинального нарощування фізичних обсягів. В умовах, коли фізично поставляти більше сировини ми вже не можемо, доводиться сподіватися лише на “вічність” високих світових сировинних цін. Але сподівання ці подібні до віри дітей у Діда Мороза і його мішок подарунків за “хорошу поведінку”. Як відомо, в цьому світі є й “поганий Санта”…

Торік одним із драйверів зростання ВВП була торгівля і будівництво. Цьогоріч обіг роздрібної торгівлі за січень – вересень склав 105,4% до аналогічного періоду минулого року. Наявним є поступове згасання цього “стимулятора”. Що стосується будівництва, то після гіперактивної динаміки торік (26-46%), цьогоріч спостерігаємо цілком помірні темпи в розмірі до 6%, що говорить про те, що “міхур” на ринку первинної нерухомості майже дозрів, і лише відсутність іпотеки знижує загальний рівень системного ризику, зводячи його до ймовірності точкових дефолтів забудовників. 

Новини за темою

Новини за темою

Made in Ukraine: П’ять історій про те, що в Європу можна продавати не тільки сировину

Ключовий “становий” елемент ВВП – це промислове виробництво. Все-таки ми поки ще не вибралися з індустріальної фази розвитку. Тут динаміка також націлюється на мінімальні показники: скорочення темпів зростання з 103,6% у січні до 101,8% у жовтні.

Зазначені вище цифри ще раз підтверджують економічну підоснову відомої байки про бабку і мурашку. Уряди, які замість нових смислів генерують наївне очікування вічного літа і віру в те, що все “само розсмокчеться”, рано чи пізно приходять до “зимового” фінішу. І вакуум у галузі ефективної економічної політики чиновники активно заповнюватимуть сурогатами часів клерикального середньовіччя. Щоб “масам” нудно не було. Ось тільки на відміну від бабки, яка проспівала “красне літо”, вони “проспівали” наше літо. Бабка однозначно була чеснішою…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику “Думка”, ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>