"Ходила підсобними приміщеннями і почула виття", – київські …

Київ здавна вважався столицею відьом. І не кіношних, з чарівними паличками і гостроверхими капелюхами, а справжнісіньких.

І зараз, поряд з місцями сили з легенд, в Києві з’являються нові, більш сучасні точки для зустрічей всіх тих, кого ця тема цікавить. Одна з таких – відьма-бар “Лиса гора” – місце, де весела атмосфера розважального закладу швидко трансформується в щось більше.

Ідею про нове “місце сили” реалізували три жінки – Олеся Остафієва, Надія Омельченко і Алла Козакова. Самі себе засновниці “Лисої гори” називають тріадою. І зізнаються – їхній заклад все ж більше підходить жінкам. Відьмам, якими, за переказами, є всі мешканки Києва.

Про древні легенди і таємничі місця Києва, містичні випадки і невидимих собак, обряди, бізнес і коктейлі ексклюзивно CityOboz розповіли Олеся Остафієва і Надія Омельченко.

Олеся Остафієва, Надія Омельченко і Алла Козакова

facebook.com/witchbar13

Про бар і ортодоксальних євреїв

Надія: Питання перед нами стояло не в закладі, а місці, де б збиралися люди, які люблять містику, відносять себе до відьом або реально такими є. І ця тема дуже сильна для нас з точки зору того, що ми можемо дати іншим жінкам. Це те місце, де вони можуть зустрічатися, розмовляти, спілкуватися.

Олеся: Ми ставили перед собою мету створити не модне місце, а популярне. І це вийшло. 80% наших відвідувачів – жінки. Тут все одно, чи є у жінки макіяж, як вона одягнена. Тут вона відчуває себе собою, може розслабитися і не паритися через якісь зовнішні фактори.

Ми цю атмосферу, стан розслабленості, відчуття себе собою, намагалися забезпечити. І це насправді дуже перегукується зі зборами знахарок, які відбувалися в дореволюційному Києві. Це завжди були збори без чоловіків. Травниці збиралися не для “перемивання кісток”, а, як правило, передавали досвід, відпочивали разом. І в рамках сучасного міста з його ритмом ми хотіли створити таке місце, де, звичайно, не трави збирати будуть, але спілкуватися.

До нас не приходять зовсім молоді люди. Нашим відвідувачам, як правило, 25-50 років. Рідко до нас приходять мами з дітьми. Зазвичай, це успішні працюючі жінки, які реалізувалися, впевнені в собі, платять за себе. У нас вкрай рідко запитують про дієтичну їжу, у нас п’ють нормально. За рік ми продали 16 тис. коктейлів і всього 16 фрешів. 80% наших гостей палять. Це люди, які цінують себе, люблять себе і дозволяють собі робити те, від чого їм добре.

А взагалі, гості у нас бувають різні. Наприклад, учасники “Битв екстрасенсів”. Якось прийшли до нас два ортодоксальних єврея. В меню у нас є дорогий віскі, але він особливо не користується популярністю у гостей. Так ось вони випили всі запаси цього віскі, нам навіть довелося їм пояснювати, що якщо вони хочуть проводити час у нас далі, то нам вже нічого їм запропонувати. І запитали, звідки вони про нас дізналися. А вони і говорять: “У синагозі порадили” (сміються).

facebook.com/witchbar13

Про відьом

Олеся: Відьми, звичайно, існують. От буває, що у жінки включається інтуїція, яка підказує, що так робити не треба. І вона виявляється права. У чоловіків набагато рідше таке трапляється. Відьомство – це інтуїція, правильна енергія. Просто у нас настільки це забите, що здається, ніби його немає.

Відьма – це не жінка на мітлі, яка сусідам гидоту робить. Насправді, вона – відає. Відьми знали трохи більше, і це передавалося з покоління в покоління. За останні років 150-200 це втратилося. Але хтось цим цікавиться, намагається в собі пробудити, хтось йде шляхом чорної магії і обрядів. Ми цю історію не підтримуємо і не популяризуємо. Ми сфокусовані на травах.

Чому ще відунів тут поважали? Тому що не було нормально розвиненої медицини, але було знахарство. І з трави можна було зробити мікс, який виручав. Так само заговори на трави і т.д. Наприклад, чортополох захищає. І це працює.

facebook.com/witchbar13

До нас, наприклад, іноді приходять з проханням приворожити когось. Тоді ми пояснюємо, що ми таким не займаємося. Це раз. Два – ми дуже рекомендуємо подумати про те, що всьому є ціна. Приворожити цілком реально, але де ви щось отримали, в іншому місці втратите. А якщо це буде здоров’я або щастя ваших дітей? Адже ціна завжди вища.

Надія: І третє – це свобода волі. Кожен повинен приймати свої рішення. По суті, вся магія такого роду – насильство над волею людини.

Олеся: Взагалі, якщо людина вірить і розуміє, то якісь ритуали на кшталт трьох молебнів у церквах вона може робити і сама. Але, звичайно, є такі порчі, які сама вона не зніме. Наші бабусі на яйцях, воді, червоній нитці проводили обряди. Базові предмети наших предків були предметами магії і захисту. Але до нас воно більше дійшло забобонами.

facebook.com/witchbar13

Про віру і невразливість

Олеся: До нас йдуть не як до закладу, де можна випити і поїсти, а як в місце, де можна отримати якусь емоцію. Наскільки вони налаштовані серйозно чи ні – це тонка грань. Але йдуть сюди за емоцією, атмосферою, враженням.

Все ж працює тому, що це – егрегор. Людина вірить в Бога, молиться йому, – отримує. Якщо вірить в цей ритуал, підключилась до вселенської енергії, зробила запит – отримала.

У цьому питанні все складається з безлічі аспектів. Є ефект плацебо. І все залежить від людини, від того, наскільки вона цілісна, енергетично сильна, вірить чи ні. Є люди з сильним захистом, є ті, яким легко щось нав’язати. А є ті, які в це не вірять до такої міри, що що їм там не роби – все повз пройде. Це егрегор.

Я якось навіть з психологом на цю тему спілкувалася. Був випадок один. Я приїхала на Байкове кладовище, і до мене підійшла бабуся з зів’ялим букетом, просила купити, віднести на могилу. Я відмовилася, купила свіжі. Повертаюся до машини, а вона мені стукає у вікно і каже: “Що б ти здохла”. Мене це настільки зачепило, я зрозуміла, що я її сприйняла дуже серйозно. Навіть якщо її прокляття неефективні, але вони на мене вплинуть, я почну тягнути на себе негатив, тому що я весь час про неї думаю. Тому, відчуття людини – це дуже важливо.

facebook.com/witchbar13

Або, наприклад, у нас є гостя, яка завжди потрапляє на одну й ту ж саму офіціантку. І ця офіціантка в 80% випадків після розмови з нею втрачає свідомість. Наш шаман залишив нам трави, щоб її обкурювати, і їй стає легше. Ще ми їй руну малюємо, коли ця гостя приходить. Допомагає.

Надія: Буває, що люди самі попереджають, що вони енергетичні вампіри. Приходив до нас такий таролог, але ми з нею не змогли співпрацювати.

Олеся: Виходило, що або у неї 10-12 клієнтів, але весь інший персонал падає з ніг, всі втомлені, плачуть. Або до таролога не підходить ні одна людина.

facebook.com/witchbar13

Про Івана Купала і стародавні свята

Олеся: На Івана Купала ми постараємося провести купальські обряди. Єдине – у нас не буде багаття, але ми виставимо свічки, зробимо вогненну доріжку. Суть вогню в тому, щоб через нього перестрибнула пара.

Вогонь – це, як правило, оновлення, спалювання негативу і т.д. Ритуали бувають різні, але суть у більшості з них одна. Слов’янські, кельтські, скандинавські дуже сильно перегукуються в символіці, циклах, датах. У наших предків рік був зав’язаний на урожай, його посів та збір. Наприклад, Новий рік в Києві було 1-го вересня, а не січня. І ще років 300 після указу Петра we Поділ святкував Новий рік 1-го вересня.

Концепція свята Івана Купала пройшла через православ’я, адаптацію. І з нашою концепцією вона теж перегукується. Київ взагалі унікальний тим, що він ніяких концепцій не заперечує. У нашому місті не переслідували відьом, вони прекрасно уживалися з церквами, православ’ям. Багато київських традицій зав’язані на молитві і церкві.

Наприклад, історія з перстнем Святої Варвари. Її мощі лежать у Володимирському соборі. І, якщо дівчина хотіла щасливе заміжжя і т.д., знахарки посилали її до Святої Варвари. Це була традиція.

Коли імператриця Єлизавета виходила заміж за Олексія Розумовського, вони приїхали сюди, до його матері, за благословенням. Вона вийшла, і тут з’явилась проблема – як дружина сина, Єлизавета повинна схилитися перед матір’ю. Але ж вона імператриця, і схилятися повинні перед нею. У підсумку, вони так постояли, і схилилася все ж Єлизавета. І ось у неї була дуже красива обручка, але в Києві імператриця змінила її на простий перстень Варвари.

facebook.com/witchbar13

Про Київ і його силу

Олеся: Вважається, що в Києві 13 Лисих гір. Зараз збереглося чотири. Але, наприклад, в “Майстрі і Маргариті” Михайла Булгакова кияни чітко бачать, що в прильоті Маргарити на Лису гору описується Київ. Дослідники Булгакова стверджують, що це була гора в районі станції метро Чернігівська. Зараз її немає вже там.

Вважається, що на горі, на якій розташований Хрещатий парк і фунікулер, погана енергетика, там зникають люди. Ще Лиса гора на Видубичах – якщо туди прийти ввечері, там і правда страшно і важко. У Ватикані є список місць сили, в якому дві категорії. У першій – найсильніші, в другій – простіші. Наша Дівич-гора на Видубичах – в першому списку, нарівні з Кайлас в Тибеті.

Дослідник Ігор Мехеда розповідав, що в 1998 році з Тибету приїхали чотири ченця молитися і проводити обряди на цій горі. Тоді вони молилися про припинення агресії китайської влади по відношенню до Тибету. І поки вони молилися, на четвертий день, помер китайський воєначальник Ден Сяопін.

І таких місць у Києві багато. Є Замок Києвиць, Замок Річарда, в якому вже скільки років ніхто не приживається, Будинок з химерами.

Наприклад, вважається, що на Замковій горі нульова енергія – тобто з якою ти прийдеш, таку і потягнеш. Хоча я виходжу звідти вичавлена, мені там погано. Але це все індивідуально. Я, наприклад, люблю ходити по Байковому кладовищу. Ще – Голосіївську пуща, я там дуже розслабляюся.

Я родом з Донецька, і там була церква, куди я ходила. У Києві я для себе не могла знайти храм, в якому мені б було добре. І, якось, гуляючи на Байковому кладовищі, я побачила старовинний могильний пам’ятник, зроблений у вигляді дерева з обрубаними гілками. І мене чомусь до цієї могили потягнуло. На пам’ятнику був напис “Марії і Іоанну Шепелєвим від сина ієромонаха Києво-Печерської Лаври”. Виявилося, що це Алексій Голосіївський. І тоді я поїхала в цей храм. Причому, мені добре не в самому храмі, а на кладовищі за ним, де лежать мощі Алексія. Для мене це місце сили в Києві.

Надія: Я люблю Володимирський собор, але часто їжджу в Голосієво до мощів Святої Аліпії. Але, при цьому, ми ще проводимо і свої ритуали, наприклад, ходіння по вуглям. Це дуже заспокійлива і сильна практика. Для нього формується група, і вона з шаманом йде, наприклад, на Лису гору. Для ритуалу спочатку всі своїми руками збирають гілки, потім вони виставляються за розміром. Робиться величезне багаття, до нього приносять підношення, наприклад, молоко або вино. І шаман “включає” у людей якийсь медитативний стан. Потім, коли багаття догорає, вуглі дробляться, і на них заходить спочатку шаман, а потім і всі інші. Вони червоні, розпечені, але не боляче зовсім! Якщо людина не налаштувалася або п’яна, якщо вона зосереджений на болю, то вона обпечеться. А якщо вона в правильному медитативному стані – то все буде добре. І після ритуалу накриває шалена енергія! І найцікавіше, що цей ритуал підходить для будь-якого запиту людини, що б її не турбувало.

Шамани теж бувають різні. Той, з яким працюємо ми, взаємодіє більше з силами природи, стихією, простором. Він грає на дримбі і по звуках може розповісти про енергетику людини.

Олеся Остафієва і Надія Омельченко

facebook.com/witchbar13

Про невидиму собаку і рукописи, які не горять

Надія: Нам дуже часто дарують подарунки. Різні. Наприклад, магічні предмети або книги. А якось одна з наших тарологів прийшла і сказала, що подарувала нам невидиму собаку, щоб у нас був захисник. І попередила, що якщо ми почуємо виття, щоб ми не лякалися – це собака-захисник. Ми здивувалися, але досить скептично до цього поставилися.

Але якось я ходила по підсобним приміщеням, коли почула виття. Я ходила, шукала джерело звуку, вже мало не вирішила, що це вона, невидима собака. Підходжу до адміністратора і питаю: “Ти чуєш? Я його чую. Напевно, наша невидима собака виє”. А вона повертається і каже: “Це я вию, у мене каса не сходиться”. Після цього у нас негласне правило – не вити (сміються).

facebook.com/witchbar13

Олеся: А якось у нас сталася невелика пожежа. Внизу в залі є кам’яна арка, і, мабуть, хтось забув погасити одну зі свічок після закриття. Загорілися наші атрибути і різні речі. Спрацювала пожежна сигналізація, я приїхала і, відкривши, побачила язики полум’я і стовп диму. Там вигоріло все. Крім томика Булгакова, який лежав поруч. Там згоріла дерев’яна шкатулка, потріскалось дзеркало. Полум’я було на весь прохід, а книга залишилася ціла. По ній навіть не видно, щоб вона хоч трохи пожовкла. Рукописи не горять.

Раніше CityOboz розповідав, де можна провести обряди або просто повеселитися на Івана Купала в Києві.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>