Як так сталося, що в України все вийшло?

До Дня Незалежності України вибрали цитати учасників форуму Via Carpatia 2021 «Капітал свободи. 30 років культурної незалежності»  про те, як культура посприяла формуванню української нації. 

Андрій Павлишин, журналіст, історик та перекладач

“Нації народжуються довго. Численні володарі вкладали гігантські гроші, щоби збудувати деформований образ світу. Звідти і міфи, які нас вбивають: міф нашої винятковості, культивованої ксенофобії, ненависті щодо інших. Я – лемко з походження, я знаю трагедії свого народу. Найбільшою був приїзд з наших гір сюди в Галичину. Найкраще ми асимілювалися у великих містах, де менше зважають на нюанси походження, мовлення чи побуту… Наша ідентичність – це процес, нам потрібно приділити дуже багато уваги їй, бо зараз вона під тиском агресивної пропаганди. Ми не повинні стати такі, як наші вороги: не можемо прийняти ідентичність натовпу. Ми повинні бути творцями суб’єктності українців. Різних у сукупності, сукупних у різноманітності». 

Анжеліка Рудницька, співачка, телеведуча, волонтерка, президентка мистецької агенції «Територія А»

“На сході України, як ніде, зрозуміла, що культура – це наш щит від ворога. Що міцнішою буде культура, то краще. Але я не відділяю схід від інших частин країни. Бо насправді схід тотально український. Якщо говорити про маленькі містечка та села, то вони україномовні, вони українські по своїй суті, у них такі самі традиції. Наше завдання як культурних діячів, активістів і всіх небайдужих – зробити так, щоб діти там сформувалися українцями”.

Катерина Павленко, співачка, фольклористка, композиторка, солістка гурту Go-A

“Ми хотіли донести важливий меседж, що в Україні є своя мова та культура. Бо дуже багато європейців не знали, що ми говоримо українською мовою, що вона в нас є. Нас сприймали, як частину Радянського союзу, де всі розмовляють російською. 

Ми дуже раді, що європейці нас оцінили. Наша пісня викликала справжній фурор у всьому світі. Про Україну заговорили в позитивному ключі. Українську пісню слухають і вона всім подобається. Мені хочеться, щоб про Україну більше говорили доброго. Хочеться, щоб Україну не сприймали як країну, де йде війна і багато проблем”.

Володимир В’ятрович, історик, народний депутат України, екс-голова Українського інституту національної пам’яті

“Мені подобається термін “плекання ідентичності”. Часто, коли говорять про ідентичність, до неї намагаються підходити з інженерної точки зору: десь підпиляти, десь приставити – і має працювати. Насправді ідентичність – це не будівництво. Це – плекання й вирощування, те, що потребує створення умов. Ніби вирощуєш рослину – потрібен час і очікування. Пришвидшити не можна. Бо це, як дитині треба взяти свій час – ті 9 місяців, щоб народитись”.

Микола Княжицький, народний депутат, ініціатор форуму Via Carpatia

“Цілісного погляду на те, як має розвиватися культура, до Майдану в Україні не було. Були люди, які присвячували себе культурі. Ці люди справді чинили подвиг, чи то працюючи бібліотекарями десь у віддаленому селі, чи то знімали фільм без державної підтримки. Вони жили не з допомогою держави, а всупереч державі. 

Постколоніальний світ, з якого ми всі вийшли, був побудований так, що українцям не дуже й дозволяли мати якусь “свою” розвинуту культуру. А щойно з’являвся хтось такий, як Володимир Івасюк, що своєю творчістю ламав стереотипи та кордони, це вартувало йому життя. Тому важливо було подолати колоніальний вплив, почати будувати культуру незалежної демократичної держави”.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, народна депутатка України, голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу

“Наша культура є і тією, що формує світову, і водночас тією, що є похідною від глобальної. Вони взаємодоповнюються. Мені дуже прикро, що маючи таку велику палітру культурних явищ, ми не до кінця представлені у світі. Бо цивілізований світ захоплює не території, а захоплює свідомість людей – через особистості, різні образи та культурні проєкти. Про Україну у світі дуже розмиті образи. Про нас далі продовжують знати як про країну, де є бідність, корупція, війна, що колись тут вибухнув Чорнобиль”.

Павел Коваль, член Сейму Польщі, Депутат Європейського парламенту

“Я сьогодні думав над тим, як так вийшло, що 30 років тому багато народів отримало незалежність, однак не всі зуміли стати справді незалежними народами. Як так сталося, що в України все вийшло?

А сталося це завдяки культурі. Бо культура набагато важливіша, ніж економіка. Вона допомогла людям швидко зрозуміти, що ти не росіянин, не совєцький громадянин, а українець. Тобто подарувала людям ідентичність. Бо, незважаючи на все, українська культура пережила період комунізму – завдяки українській еміграції, завдяки народній регіональній культурі, і завдяки релігії – священикам, які зберегли культурний код. А наприкінці – завдяки цій альтернативній культурі кінця епохи комунізму. Тому, коли прийшла незалежність, українці відчули себе українцями. Вони не сумнівалися, до якої культури належать – радянської, російської чи української. Вони знали, що вони українці”.

Ярина Ясиневич, громадська діячка, директорка форуму Via Carpatia 2021

“До 30 річниці української незалежності ми хочемо нагадати, що саме культура є фундаментом для політичної та економічної незалежності, ба навіть більше – права людини і культура є змістом державності. Разом із тим культура – це міст для інтеграції України у світ. Інтеграції як унікальної частинки мозаїки світового різноманіття”.

Ельміра Аблялімова, громадська діячка, екс-генеральна директорка Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника

“Кримська культурна спадщина для українців – це майже 10% матеріальної культурної спадщини всієї України. Це майже понад мільйон рухомих об’єктів, які є в музеях різних епох у культурних традицій. Стосовно Ханського палацу, то для кримських татар це не просто, як кажуть, “взірець кримськотатарської палацової архітектури”, це не просто єдиний збережений у світі палац династії Чингізідів. Для кримських татар – це духовний стержень того, що Крим – це наша батьківщина, там народився наш етнос. Палац – символ нашого розвитку і сьогодення, символ минулого й майбутнього. Сьогодні ж те, що відбувається з культурною спадщиною Криму на окупованих територія, – це дуже сумна історія”. 

Підготувала Олена Шарговська

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>